3.В гостях у боса

-Приїхали- тормозить біля якоїсь будівлі, яку я розглядаю з відкритим ротом- якщо що тобі потрібно на десятий поверх- шепоче на вушко глузуючи і навіть не розуміє наскільки вдало..- ти йди а я припаркую..Порада прихопи з собою експрессо, можливо так задобриш його.
-Дякую за пораду
Вихожу з машини направившись до входу в будівлю.Це дуже величезна і яскрава висотка, поглядом окидаю все навколо, і наче б то нічого не змінилося все те ж саме, ті ж люди і місто, але чомусь переслідує відчуття що мені тут зовсім не комфортно.

​​​
Прислухаюся до порад і захоплюю з собою каву для шефа..
Не важко здагадатися де саме знаходиться його кабінет.
Це як у будь- якому серіалі останні двері вздовж коридору...
А ще звідти долинають не надто приємні звуки..
-Можна!-стукаю перед тим як заглянути, і вся увага стає вмить прикутою до мене..
-А ось і наша зірочка!- хлопає в долоні.
Слово зірочка сльозами відгукується в моєму серці, чомусь від Кіри це завжди звучало як комплімент, ніжність і любов, а з уст цього чолов'яги це звучить немов образа- ти справжня знаменитість!Де тебе чорти носять!Чому не відповідаєш на дзвінки!
-А що б це змінило!Ти зіпсував би мені настрій ще з ранку, ось я вона.Тут..Давай кажи!- я абсолютно не знаю як вести себе з цим чоловіком, тому вирішую поводитися в звичній манері, не думаю що й характером я якось змінилася..
-Все така ж агресивна!Ти знаєш скільки партнерів відмовилися від співпраці з тобою?Звісно ж кому потрібна скандальна модель, яка має славу повії!
Я вибухаю майже відразу..Як він посмів так називати мене?Та хто він взагалі такий, чорт забирай, щоб так вести себе..
-Ти нічого не сплутав друже!Я не твоя дружина!Хто взагалі дав тобі право так себе вести зі мною!Я не повія і ніколи не відносила себе до подібних, і тобі не дозволю!- випалюю на одному подихові..
-А що тоді по- твоєму це?- жбурляє в мене знайомим журналом..
-Що з цього означає що я повія?- жбурляю назад в боса!
-А як це виглядає по твоєму?
-Та він чіплявся до мене!Журналісти в своєму репертуарі зробили свою справу, це твоя робота розбиратися з цим брудом..До чого тут я?
-Я вже задовбався це все розгрібати..Це зі мною ти св'яту корчила..
-Це ти про що?- насторожуюся, адже в деякій мірі розумію до чого він веде..
-У тебе два шляхи: або ти звільняєшся або...
-Або що?- додаю за нього
-Я розрулю ситуацію якщо ти погодешся бути моєю- вже більш спокійно наближається до мене, і немовби ненароком торкається пряжки на моєму пальті, і повільно починає розстібати його..
Напевне я дуже довго зависла в своїх роздумах, тому що мій бос почав активно діяти, і міцніше втискатися всім своїм єством..
Я з розгону луплю з коліна йому в пах, і чоловік скрикнувши згинається від болю.А потім вчасно згадую про каву в руках, і виливаю вміст стаканчика на нахабу.
-Що це?- сичить крізь біль..
-Моя заява на звільнення, прийміть в усній формі- випалюю та пулею вискакую з кабінету..
Хіба могла я колись подумати скільки бруду на мене виллється коли я здійсню свою мрію.
Хіба могла я подумати що мої фантазії з приводу слави можуть розбитися об сувору реальність сьогодення.
Звісно мені казали що модельний бізнес будують через ліжко, але я завжди відхрещувалася від цих пріоритетів..А варто було дослухатися до всього..
Лишаю будівлю, за межами свідомості і просто йду..
Блукаю незнайомими вулицями центру міста..Це якийсь жахливий сон, цього не повинно було трапитися зі мною.
Я хочу повернутися назад додому, в нашу з Кірою зручну однушку, в теплі і міцні обійми коханого..
Я мала все і все втратила..
Мандруючи засніженими вулицями встигаю добряче змерзнути, тому помітивши попереду торговий центр, вирішую заскочити туди, і знайти якусь кав'ярню..