2.Випадкова реальність

Мої вуха прорізає нестерпний дзвін будильника, який я намагаюся заглушити подушкою.За декілька хвилин мої муки повторюються але на цей раз я чую дзвінок у двері.
-Кір, Кіра!Відчини..- викрикую з закритими очима, все тіло ломить неначе по мені танком проїхалися..
Дзвінок повторюється:
-Кірюш!- знову гукаю коханого, але у відповідь лише тиша, німа тиша яка змушує мене відліпити повіки та підійнятися з ліжка..
В напівясності йду до дверей щоб зрозуміти кого ж там принесла нелегка..
-Ого..Ну й відок..- на порозі по мені поглядом проїджає якась пишногруда блондинка- зав'язувала б ти зі своїми веселощами, скоро на чупакабру станеш схожа..
-А ти хто?І чому командуєш у моїй квартирі?
-Дуже дотепно..Жарт зараховано, а зараз відійди, і я пригощу тебе найсмачнішим тортиком..
Сперечатися з цією нахабою не маю змоги, а вона нагло мене відштовхує і йде вздовж квартири.
Лише зараз помічаю що невпізнаю тут нічого.
Це не наша з Кирилом зйомна квартира, розміри її занадто більші і оформлені крутим дизайнерськім ремонтом..
Я крадькома прохожу далі розглядаючи кожну деталь і не впізнаю абсолютно нічого...
Поглядом чіпляюся за стіну, яка обліпляна рамками для фотографій.
На них зоображена я.
Різні макіяжі, образи, покази на подіумах, і на сторінках обкладинок журналів.
-Ти чого застигла..На ось випий лекше стане- простягає мені склянку з водою, а я з застереженням розглядаю цю дівчиу.
Та що взагалі тут відбувається.
-Що це?- випиваю і відразу кривлєся від кислоти..
-Еліксир від похмілля- випалює сміючись- ти Солько просто зірочка, твоє зоображення буквально на всіх обкладинках журналів, Макар рве і метає..Грозиться розірвати з тобою контракт..
-Який контракт, я нічого покищо  не підписувала, і які фото..Хто ти взагалі така!І де я?
-Мати Тереза яка хоче врятувати твій зад- зло випалює і жбурляє в мене журнал-на ось почитай, можливо пам'ять повернеться, ну й подаруночок ти йому піднесла під Новий Рік..
-Що?
Я похапцем прохожуся по заголовках статей і помічаю своє зоображення у компанії якогось чоловіка, де ми обнімаємося..
-Я я не могла.У мене ж є Кирило..Де доречі він?
-Хто такий Кирило?Я щось не знаю- здивовано запитує блондинка яка здається взагалі не при справах..
-Мій хлопець!- здивовано ледь вимовляю, і в пам'яті починають спливати картинки нашої сварки..
-Чорт..Мені потрібно йти- похапцем починаю одіватися..
-Куди?Тобі потрібно в агенство і терміново!- випалює дівчина..
-Мені потрібно додому..
-Куди?Всі білети продано, про це потрібно раніше було думати.Соль ти мене чуєш?Макар лютує..Ти повинна їхати в агенство!Терміново!
-А де я зараз?
-Всмислі?В Києві- здивовано витріщається на мене, а потім прикладає руку мені до лоба..- температури наче не має.
-Києв..Як я тут опинилася?
-Ти вже три роки як тут!Не лякай мене..
-Три що?Ні.Ні..Який зараз рік?
-Двадцять шостий на носі- повільно випалює мені жахливу несподіванку..
Оце так поворот, оце так новорічна несподіванка!!В мене вилетіло з пам'яті три роки мого життя.
-Цього не може бути- нервово хожу кімнатою- це якесь божевілля..Це розіграш?Ми з Кирилом посварилися, вперше і дуже серйозно, він напевне вирішив провчити мене.Кірюш виходь,  так не можна!- вигукую але у відповідь лише тиша...І здивовані очі незнайомки..
-Так.Мені терміново потрібно зателефонувати- швидко виходить, дивлячись на мене немов на навіжену..
Я знову пробігаюся поглядом по обкладинці журналу і наштовхуюся на дату.
Ця дівчина не обманює, у нас дійсно на носі дві тисячі двадцять шостий рік..
В мене шок, несподіванка яка спідкала мене напередодні св'ята.
Звісно я знала що всяке може трапитися, але щоб так ось немов обухом в голову...
Мене немов крижаною водою облили.
Отже я підписала контракт.І стала дуже відомою моделлю, моя мрія здійснилася.Я маю славу, квартиру, лише не має того з ким би я могла роздідити це щастя..
До мене повертається незнайомка..
-Соль що за прикол.Ти дійсно нічого не пам'ятаєш?
-Та годі.Я пожартувала..Розслабся...Як тебе звати?- вирішую обіграти ситуацію, і немов жартом випитую потрібну інформацію..
-Мама Жанна, твоя вірна і покірна слуга- з полекшенням видихає, а я намагаюся зібрати до купи думки, і зорієнтуватися.
Ще трішки і вони відправлять мене в дурку.А туди мені не потрібно, це точно не те про що я мріяла..
Тому підібравши весь азарт, іду в кімнату щоб зібратися.
Там здається на мене зачекалося велике начальство.
-Зачекай декілька хвилин..
Закриваюся в кімнаті, і починаю розглядати в дзеркалі своє відображення.
Наче б то та сама я, лише колір волося змінився, з світло- русявого, він перетворився у темно- каштановий, і мушу визнати  так мені набагато краще.
Швидко окидаю поглядом весь свій гардероб, надягнувши більш зручні джинси, і тепле худі, вихожу з кімнати..
-Ти вкотре хочеш добити його?- невдоволено пирхає, і заштовхує мене назад в кімнату- ти повинна виглядати ефектно, щоб Макар зрозумів, чому не повинен розривати з тобою контракт..
Вона кидає переді мною  чорну коротеньку сукню, і чорне до колін пальто з яскраво червоним шарфом, благаючи надіти саме це...
Зібравшись ми разом виходимо з під'їзду, і я помічаю перед собою нову висотку в центрі міста.Все як я колись і мріяла.
-Сьогодні поведу я, а то бачу тебе ще тримає- забирає ключі з рук, і за мить я чую звук розблокованого автомобіля: білої спортивної Ферарі..
Це дійсно моя?Щоб не виказувати свого здивування швидко сідаю за пасажирське сидіння..
В салоні пахне шкірою, і дорогими парфумами..
-Чому Макар злий?- вирішую випитати інформацію на шляху до агенства, щоб знати як вести себе.
Потрібно спочатку розібратися з проблемами, а потім думати що робити далі..
-Ти ще питаєш?Ти найскандальніша модель року..Цей чувак на фото, син відомого бізнесмена, без п'яти хвилин одружений чувак, і тут ти в дуже цікавій позі з цим бабієм..Мережу буквально розриває від цього переполоху.
-А якщо я скажу що це просто мій знайомий.Як думаєш проканає?
-Не раджу..Краще скажи що він сам чіплявся до тебе, можливо на таке купиться..
-Щось видумаємо..Ти класно водиш- посміхаюся спостерігаючи за тим як зосереджено виглядає дівчина за кермом мого авто..
-Ти ж сама мене навчила..
-Отже я молодецьь..- видаю похвалу сама собі.
В голові відразу спливають картинки минулого.Адже саме Кирило вчив мене керувати автомобілем.
Останнє що я пам'ятаю, це те з яким крахом провалилися наші з ним стосунки, і в серці знову з'являється діра від цього.
Якщо я зараз в майбутньому, отже ми таки розійшлися.