1.Сварка

Ще вчора мені все здавалося настільки прозорим, і легким.
У мене є все чого може забажати дівчина.
Освіта, турботливі батьки, коханий хлопець, плани на майбутнє, чудові параметри які відкривають мені шлях до модельного бізнесу.
Чого ще можна хотіти.Здається живи і мрій..І не при загадуванні бажань під бій курантів не забуть попросити, щоб все лишалося таким стабільним і надалі.
Чомусь я думала що так буде завжди, у мене є ті хто допоможуть у будь-якій скруті, підтримають мою любу авантюру, але головне завжди лишатимуться поруч.
Я так думала, але як виявилося все гарне рано чи пізно закінчується.
Так трапилося і зі мною.
Сьогодні мене ошелешили чудовою новиною.
Мене помітили!Нарешті мною зацікавилися дуже поважна і відома людина..
Цю новину мені повідомила власниця модельного агенства в нашому місті, де я власне й займалася улюбленою справою.
Мені завжди подобалася увага, спалах камер, зйомки для відомих журналів- це була моєю найбільшою мрією.
І нарешті моя мрія здійснилася.Мене запросили працювати в одну з найвідоміших модельних агенств країни..І їхати потрібно на наступному тиждні.
Це не тільки декілька фото на обкладинках журналу, а й мандрівки, світові подіуми, покази мод та слава..
Ось чого ми завжди прагнемо, стати відомими добитися чогось у своєму житті, щоб наші батьки, діти, і внуки пишалися..
Лишилося лише повідомити цю чудову новину Кірі.
Підбігши до під'їзду я швидко зайшла в квартиру щоб влаштувати сюрприз своєму кавалеру..
Я шалено кохаю цього хлопця.Ми з ним разом з самого дитинства, і знаю його я майже все життя, адже мешкали в сусідніх будинках..
Спочатку це була дружба.Підтримка, і витівки.
Але потім, щось пішло не так, і я навіть не зрозуміла коли закохалася в свого сусіда..
Він запропонував мені зустрічатися в наш випускний вечір.І це був найдивовижніший і найщасливіший вечір у моєму житті.
Адже після цього, ми більше ніколи не розлучалися.
Разом поступали в один і той самий вуз, лише на різні факультети, одне житло на двох.Спільні проблеми, і радості..
За ці шість років що ми разом, я ні на мить не пожаліла про те що зробила цей вибір, і ніколи не засумнівалася в ньому.
Так було і на цей раз.Чомусь я була більш ніж впевнена, що і на цей раз Кирило підтримає мене, і ми разом переїдемо у столицю.Туди де більше можливостей.
-Любий я вдома!!-вигукую з коридору, жбурнувши в'язку ключів на тумбочку..- і у мене є чудова новина..
-Я почув!- йду на звук і аж ніяк не дивуюся коли застаю його знову за комп'ютером..
Сідаю коханому на коліна, тим самим перекриваю собою монітор комп'ютера..
-Я й не сумнівалася що застану тебе саме тут..Терпіти не можу коли ти ось так засиджуєшся за комп'ютером- не утримуюся щоб насварити його байдуже відношення до свого зору 
-Це моя робота, і до того ж я надів ці супер-круті окуляри, котрі ти подарувала мені на день народження..
-Бачу, але й вони не зможуть врятувати твій зір, коли ти стільки часу будеш проводити ось так..- тому швидко знімаю цей атрибут, і відкладаю подалі.
Тепер я маю змогу заглянути йому в очі.
Завжди любила так робити.
Він у мене просто красунчик а ще дуже розумний, такий на якого й заслуговує така дівчина як я..
Ми ідеально підходимо один до одного, і я впевнена що в майбутньому у нас будуть найгарніші діти в світі, інакших у таких батьків просто й бути не може.
-Ну..Довго будеш розглядати мене?
-А що?Тебе бентежить мій погляд?
-Та ні- підпирає голову об лікоть і теж починає розглядати мене уважним поглядом, заправивши пасмо волосся за вухо- просто ти щось казала про чудову новину, такщо я весь в увазі..Що ж могло такого трапитися у моєї зірочки за ці декілька годин..
-О точно!- випрямлюю спину, налаштувавшись на розмову- я сьогодні була в агенстві, і мені запропонували контракт..
-Вау!Це чудова новина, напевне- якось засумнівавшись- і що написано в цьому твоєму контракті, там є пунктик щодо мене- посміхається кидаючи свої бісики..
-Припини..Звісно є  і нічого не зможе цього змінити..
-Тоді це чудово, і я дуже радий за тебе..
-Це ще не все..
-Умм.ти не припиняєш дивувати, ще сюрприз- я легенько цілую його в губки, а потім відсторонившись- ми їдемо в Києв!- підстрибую на ноги, сплеснувши в долоні- правда класно..
-Ти підготувала для нас екскурсію на св'ята?- здивовано вигинає брови..
-Ем..Ні.Краще, ми переїджаємо жити в Києв!!
-Що?Солю, ти хоч розумієш що кажеш?
-Угу..Правда це чудово!Мені запропонували контракт у одному з найпопулярніших агенств нашої країни, і тебе також чекають перспективи.Ти зможеш більшого досягнути там.
-Що ти відповіла?- якось неординарно запитує, і особливої радості в очах я не бачу..
-Звісно я погодилася!Такий шанс випадає дуже рідко, і гріх втрачати..
-Солю ти погодилася не порадившись зі мною?Могла б хоча б заради пристойності поцікавитися моєю думкою- стає навпроти мене, склавши руки на грудях.
-Але ж ти завжди підтримував мене у моїх рішеннях, зрозумій це дуже важливо для мене..
-Але не для мене.Ти могла б хоча б запитати що є важливим для мене.Хоч раз в житті!- викрикує, а я здригаюся від того негативу який він щойно виплеснув на мене.
-Добре.А що важливо для тебе?Чого хочеш ти?- мені байдуже що він зараз злиться, він просто зобов'язаний підтримати мене, інакше це не моя людина..
-Для мене важлива стабільність.Розумієш це слово!У мене є чудова робота, кохана дівчина з якою я хочу об'єднати своє життя, народити дітей, і просто жити..
-Що?Я не думала що ти такий примітивний..Стабільність отже- нервово міряю кроками кожен квадрат кімнати заламуючи пальці- по твоєму робота на якій тебе не цінують і відверто експлуатують це по твоєму стабільність?
-Мене обіцяли підвищити після цього проекту..
-Вони тобі це обіцяють три роки..А я?Що буду робити я?Адже ти знаєш що я не готова попрощатися з кар'єрою і обліпити себе дітлахами, це не верх моїх мрій, чи не здається тобі що це надто егоїстично по відношенню до мене..
-Я думав ми обидва цього хочемо.Ми стільки разів мріяли, обговорювали це, і зараз ти мені кажеш що це не входить в твої плани??
-Кіро- наближаюся торкнувшись рукою до щоки чоловіка, щоб хоч якось зменшити цей негатив- щоб народити дітей, потрібно мати власне житло..
-Ми візьмемо кредит, через декілька років зможемо погасити його..
-А жити за що ми будемо?Так ми зараз непогано живемо, але це не лише завдяки твоїй роботі, але великий внесок роблять мої гонорари..Мені доведеться попрощатися зі своєю кар'єрою, мріями, ти цього хочеш...
-Так живуть більшість сімей, і це нормально- забирає мої руки зі своєї щоки..
-Ні Це не нормально!Жити від зарплати до зарплати!Я не хочу так!Розумієш не про це я мріяла..
-Отже, і я не той про кого ти мріяла, тому що не зможу дати тобі того що ти хочеш- холодно відрізає, ставши до мене спиною..
-Що!Що ти таке кажеш.Кір я кохаю тебе..
-Отже тобі доведеться вибирати.Або я або твоя кар'єра.Але якщо ти поїдеш, знай на цьому наші стосунки скінчаться..
-Безжальний егоїст!- виплескую весь гнів на цього нахабу..
Як він міг поставити мене перед вибором..
-Так.Я такий, і іншим не буду.Знаєш я втомився віддавати і не отримувати нічого взамін..
-Чого ти від мене не отримав?Чого тобі бракує?
-Розуміння!- викрикує повернувшись обличчям до мене- Мені не вистачає тебе, твоєї підтримки, якихось жертв, все що я постійно чую це мені потрібно, я хочу, ти хоч раз запитала чого хочу я?А я хочу нормальних стосунків, підтримки, смачної вечері і люблячої дівчини поруч, а не тебе десь там на зйомках чергової фігової обкладинки, на яку буде витріщатися куча чоловіків, не такого я хочу!- по кімнаті роздається звук від дзвінкого ляпаса.
Я не очікувала почути такого від Кирила.
Тільки не від нього.Він ніколи навіть словом не обмовився що йому щось не подобається..
-Це неочікувано.Напевне я не та хто потрібна тобі, тому що я не збираюся жити за давно набридливим сценарієм..З Наступаючим Новим Роком тебе Кириле.Сподіваюся в наступному році ти знайдеш ту, яка буде відповідати твоїм стандартам і вимогам..
-Я знайду.Не хвилюйся!Успіхів тобі у кар'єрі!- випалює мені в спину, і я йду геть..
Сльози градом котяться з очей, і я розпливчасто знаходжу ручку дверей закривши за собою своє минуле..
Це удар нище пояса, і я не очікувала такого від найріднішого.Це підло і не справедливо, змушувати мене обирати між ним і улюбленою справою.
Ніколи не помічала від Кирила таких егоїстичних відхилень.
Поспіхом вибігаю на вулицю, де повним ходом мете хурделиця, і біжу вздовж вулиці.