Не хотів кохати ти, та все ж палко полюбив.
Сердце підсказало, що розбитий ти й утрачений,
Що ось воно — те ясне світло, що дасть любові й турботи,
І тепер усе буде як уві сні.
У тому сні, де ми з тобою разом, щасливі й назавжди...
Та ми нещасні від болю, що всередині приховує кожен.
І все ж, тримаючись за руки, думаючи про нас,
Не мучать нас ті думки, про які мовчали віки,
Бо поруч ми — в надії про любов без кінця.
Де віє вітер у спокої листя,
Де ми з тобою разом дивимось на далекий шлях нашої долі.