2. Пошуки (1 частка)

Завдяки тому, що назва вулиці була унікальна та тому, що павутиння інтернету швидко завоювало всесвіт їй дуже швидко вдалося відшукати місто в якому є така вулиця. ЇЇ пошуки звузилися до маленької вулички на березі Чорного моря. Але лишалась одна малесенька проблема, раз вона знайшла простір, то треба ще зрозуміти рік, місяць, день та час зустрічі. І як це зробити вона також вже знала, бо той хто з нею заговорив був не хто інший, як її рідний батько, а біля хати їх зустріла її улюблена матуся. Після того, як вона це побачила у мареві, те що поруч з її коханим, її батьки, вона була не в змозі знайти собі місце доти, поки не застане батьків самих, щоб про все в них запитати. Тому залишок новорічної ночі вона була сама не своя та якась дуже розгублена. Їй у голову лізло одне й те саме питання: «Чому вони, батьки, не розповідали їй про те, що знають її коханого, про те, що коли вона розповідала їм про свої сновиди- вони промовчали, що усе знали?» Та чим більше вона думала про це, тим більш накручувала себе, що вони заздалегідь знали про все і свідомо замовчували про події, які з ними відбувалися у далекому минулому. І ще одне питання їй також не давало спокою: «А де ж той їхній друг з яким вони тоді були? Чому його немає у теперішньому їхньому житті?» Адже її здалося, що вони втрьох були дуже близькими друзями. Вона все роздмухувала й роздмухувала свої сумніви тоді, доки в неї не почала сильно боліти голова й навіть з носа пішла кров. Вона побачила як червона, велика капля дуже повільно летіла до підлоги, да так повільно, що здалося начебто  зупинився час. І ось вона, капля, дісталася підлоги та с силою земного тяжіння намагалася пройти її наскрізь, але кахель відштовхнув її від себе перетворюючи маленький червоний м’ячик в кроваву корону, яка піднявшись на декілька сантиметрів луснула у повітрі розкидав багрові плями навкруги. Поляна знепритомніла та впала поруч.

Вона відкрила очі та побачила, що лежить у своєму ліжку, у тому самому, доречи, в якому було її народжено. Мати сиділа біля неї й тримала її за руку. Її обличчя виказувало непомірну тривогу за здоров'я своєї доньки і коли та прокинулася одразу почала її обмацувати й питати де болить.

- Що сталось? - запитала Поляна й спробувала встати, Але слабкість у всьому тілі завадила їй це зробити, й вона лежачі продовжила,- Як я тут опинилася?

- Доню ми всі дуже перехвилювалися за тебе, коли ти впала у вітальні. Ти пам'ятаєш що сталось? Тебе хтось штовхнув ненароком? Чи що взагалі, то трапилось? - налетіла на неї мати зі своїми турботливими запитаннями, при цьому вона її всю обстежила й не отримавши реакції на біль зі сторони доньки, трохи заспокоїлася  і почала їй допомагати сісти у ліжку.

Уся родина зібралася біля її ліжка й було видно, що вони усі за неї схвильовані. Тато стояв позаду мами, бабуся застрягла у дверях, а Олесь з протилежного боку від Поляни навпроти батьків. Й тут Поляну осяяло, що начебто час сам допомагає їй з’ясувати всі накопичені питання та прискорює отримання відповідей від її родичів.

-Пап, Мам скажіть будь ласка, а чому ви нам ніколи не розповідаєте про свої минулі роки, наприклад коли у вас був друг на ім’я Дем’ян?- запитала Поляна у батьків дивлячись на них.

-Ось коло й замкнулося,-прошепотіла бабуся підходячи впритул до ліжка,- все тепер у твоїх руках моя рідненька крихітко.

-Ти про що взагалі бабуся? Я просто хочу зрозуміти, чому мені ніхто не сказав, що сон який я бачила у дитинстві, та й іноді зараз бачу, про наших, моїх та Олеся, батьків? Адже всім було відомо про нього і всі, мабуть окрім Олеся, розуміли хто мені наснився, але чомусь ніхто не зізнався, що ви знаєте його. Більш того, що він був вашим найліпшим другом.- сказала Поляна, а на очах в неї заблищали сльози. Їй було дуже образливо що вони усі знали про все й водили її за ніс стільки років.

-А чому був? –Батько подивився на неї так люблячи, як дивився кожного разу коли намагався її заспокоїти та підтримати.

-Так його ж зараз немає?

-Звісно немає і в цьому доню, ми вважаємо, винна ти.

-Як це я?- здивувалась дівчина,- Адже я його ніколи не бачила і як я можу бути винна?

Розмова на яку вона очікувала застала її геть на потік і щоб замість того, щоб висунути батькам обвинувачення у приховуванні фактів з їх життя, вона отримала обвинувачення у тому, що її коханий зник через неї. Все перевернулося з ніг на голову.

Їх бесіду прирвав потужний дзвоник у двері

-Мабуть це до мене,- отямившись від розмови сповістив Олесь,- любі мої родичи хочу вас попередити на вас чекає сюрприз.- проговоривши це він вийшов з кімнати.

Трошки прийшовши до тями Поляна почала вставати з ліжка, в чому одразу спробував допомогти їй батько. Але вона будучи ще не в гарному настрої спробувала самостійно й при цьому намагаючись відштовхнути батькову руку. Але трохи не втримала рівновагу й почала падати у бік вхідної двері. Де вже з’явився Олесь .

-Любі мої родичи дозвольте вас познайомити з моєю майбутньою дружиною,- він не встиг договорити, як побачив, що люба його сестро з усього розмаху летить на нього та його супутницю, яку він тримав за руку.

Але він, не розгубившись, встиг схопити її за руку та зловити, погасивши енергію її польоту майже повністю. Та вона все ще шукала за що схопитися другою рукою й тут її за неї схопила дівчина яка прийшла з Олесем. Поляна зловила рівновагу й подивилась на дівчину.

-А я вас вже бачила…