1. Зміни (3 частка)

  Бійка була недовгою.

  Друзяка був зайнятий з усіма прибічниками малинового піджака, а сам володар побачивши в мені більш безпечного супротивника розгорнув свої загарбницькі дії проти мене, намагаючись використатися своєю ваговою перевагою й затиснути мене до стінки. Краєчком  ока я побачив як один з швидких розбишак вже відпочивав на підлозі у непритомному становищі. Ворог, почав свої загарбницьки рухи й в мене не було більше можливості спостерігати за іншими учасниками дієвого процесу, він викинув у перед свою праву руку, намагаючись влучити мені у щелепу. Нирок під неї, з захватом її за зап'ястя, обертання й я вже стою за його спиною заламуючи її до гори з певним зусиллям, щоб господар відчув усю безвихідність свого положення. Тим часом ще одного з швидких хлопців було відправлено відпочивати на підлозі, а Ус вже дотискав громилу на задушливий за шию й його тіло гучно впало до низу без присутності свідомості.

 -Ну що, ви ще щось хочете,- спитав я у стогнучого боса,- чи вже достатньо танців?

 - Мабуть він хоче, ще зі мною провальсувати.- приєднався до бесіди друзяко.

 - Досить друзі, - заскрежетавши зубами вимовив стиляга,- я ж хотів тільки привітатися, та запросити вашу подругу трохи потанцювати, без усілякого там неподобства.

 - Ага бачили ми твоє запрошення,- буркнув ведмеже, підходячи в притул до шефа потираючи свої ручища.

 -Хлопчики я вважаю, що для цих господ вже достатньо танців на сьогодні,-приєднавшись до спілкування зазначила Уляна й схопивши за руку свого чоловіка намагаючись його зупинити,- чи не так шановний,- з посмішкою на вустах додала вона, дивлячись на перекошене, від болю, обличчя залицяльника.

 -Так так,- заверещав опонент,- в мене немає жодних до вас питань. Пропоную випити за знайомство.

  Він гукнув офіціанта й наказав принести все необхідне.

  Перекинувшись поглядом з Устимом й побачивши його беззаперечність я відпустив руку боса, яку він почав жваво розтирати іншою рукою. Офіціант вже ніс усе те, про що його просили й почав накривати на стіл.

  На підлозі почали рухатися підручні залицяльника, мабуть їм було трохи незручно відпочивати на прохолодному кахлю й вони вирішили трошки прийти до тями.

 -Ми звичайно вам дякуємо за гостинність, але нам вже час йти, - по черзі подивившись на нас вона перекинула погляд на, потираючого свою руку, запросившого й зупинила на ньому свій посміхаючийся погляд, додала,- можливо якось іншим разом.

 Граційно повернувшись на своїх довгих підборах й блискавично хитнувши своїм довгим волоссям вона рушила до дверей, а ми як почесна варта йшли за неї.

  Картина була настільки незвичайна для офіціантів, що спостерігали вони за всім, що відбувається з дуже широко відкритими очима та ротом. Їм вперше доводилось бачити, що їхньому босові так нагло, не соромлячись нікого, начистили пику. Вони навіть не встигли отямитися й прийти на допомогу своєму патрону та його розбишакам піднятися з підлоги. Вони так і застрягли біля барної стійкі, коли почалося все дійство й не в змозі були, а ні поворушитися, а ні зробити щось інше, поки трійка переможців не вийшли геть, й дверцята з гучним гуркотом не сповістили про даний факт.

  А трійця тим часом отримавши достатню дозу адреналіну рушила вздовж вулиці й живо обговорювала минулі бойові події:

-…а все ж таки гарно ти йому руку зламав,- я досі був в захваті від швидкої реакції свого друзяки,- мабуть у вас там у столиці цьому дуже гарно навчають.

  -Ти також дивлюсь, десь тутечки, не дарма сідниці протирав.- парирував друзяко.

  -Та ні, в тебе одразу видна вища степінь володіння самообороною, чи що там ще ви вивчаєте у своєї столиці.

  -Так вивчаємо - усього потроху, аби мати змогу дати відсіч ось такій мерзоті та і для інших більш менш потрібних речей про які ти давно здогадуєшся але не усвідомив ще їх остаточно у своєму розумі.- сказав Устим і пірнув своїм пальцем розміром з качалки для тіста прямісінько мені у лоба.

  -Ти маєш на увазі мої сни, напевно, але яким боком вони мають відношення до бійцевих мистецтв та усього того, що тільки що трапилось з нами? Чи ти… , чи ви дізнались щось таке, що може пояснити мої вміння передбачення, того самого випадку у школі на фізиці?... Чи печери?- я почав виказувати свої міркування з невеликим інтервалами ніби пробуючи їх на смак та порівнюючи з каталогу смаків у своєї пам’яті.

  Потік різноманітних здогадів захлиснув мене і я почав згадувати усі випадки котрі відбувалися з нами у минулі роки. Паливо для ймовірностей додавала їх таємнича втеча з нашого міста та відсутність аби яких відомостей про їх місто перебування усі ці роки. Та і взагалі в мене закралася думка: «А раптом це не мої друзі, а дуже схожі, наче близнюки, зовсім мені невідомі… Хтось... Хтось з незрозумілим для мене розіграшом чи чимсь іншим?». А я дурень й радий та почав теревенити з необачності про свої сновиди на усю вулицю.»