5. Ціль(1частка)

  Вагон плавно покачувало з боку в бік й в так цім покачування колеса відбивали свою чечітку при зустрічі місць з’єднання рейок залізничної колій. А потяг все далі й далі летів за своїм призначенням, а в ньому сиділи й наші герой, й обговорювали все те про що вона вже давно здогадувалась, але розповісти їй вирішили тільки сьогодні. Розмова була дуже довгою й вони не помітили, як сонечко вже майже торкнулося горизонту на заході. Та чим більше вона дізнавалась ти більш в неї з’являлось питань, якими вона постійно намагалась прояснити для себе те чи інше положення речей. Вона дізналась, що її люба неню так само, як й вона  володіє даром передбачення подій та знає якісь моменти з майбутнього життя, але буває так що вони дуже близькі до побаченого, але все закінчується трохи інакше ніж у вісні Й ось в цьому, й є основні складнощі які не дозволяють с повною впевненістю розраховувати на виконання побаченого зі сто відсотковою вірогідністю.  Але саме цікаве зі всієї розмови виявилось те, що хоч вони й були дуже схожі зі своїм братом й їх називали близнюки, та вік в них виявлявся різний, але матуся тільки що сказала що ми були зачаті в однин, й той самий час , більш того що ми одно-яйцеві близнюки.

  -Але як таке може бути?-зовсім розгубившись спитала Поляна,- Олесь же за мене старший на п’ять років. А раз ми одно-яйцеві, то й народитись повинні були майже одночасно, а виходячи з твоїх слів що ти народила Олеся, потім пройшло п’ять років, бо мені не хотілось з’являтись на білий світ водночас з ним, й мені закортіло почекати, й народилась я? Й тобі довелося ходити п’ять років навпіл вагітною? Пробач але це звучить наче якась маячня.

  -Так сонечко ти маєш рацію, я б теж про це спитала, але для мене пологи були одні. Спочатку народився Олесь, при цьому був присутній твій татку , який тримав мене за руки, й моя мамо, твоя бабуся, яка приймала пологи. Вона прийняла  Олеся й обрізала пуповину,  показала його нам, як зараз пам’ятаю, що я подумала тоді « який гарненький хлопчик», а потім знову почалися перейми й мамо поклали малюка у ліжко й приготувалась прийняти наступне дитятко. Ти з’явилась на світ у сорочці з пуповиною, яка два рази обкрутила твою шию. Бабуся зробила все необхідне й поклала тебе мені на руки й я вперше тебе побачила, ти була уся наче той томат-червона, й така крихітна. Потім дуже сильно заголосив Олесь й ти стрепенулась напружилась уся й сталося, ніким з нас неочікуване, хоч ми й  підозрювали що щось може статися, бо в нашій родині завжди щось відбувалось коли мати народжувала доньку. Наприклад коли бабуся народжувала мене до нас приходив янгол, але його ніхто  не бачив, його бачила тільки бабуся, якій він повідав такі речі, котрі почали відбуватися зі мною до мого повноліття, але спочатку вона вирішила що це якийсь дивний сновид. Ми як були у трьох ти, на моїх руках, батько, тримаючи мене, й я, напівлежаче на ліжку опинилися в іншому місті, спочатку здалось що це інше місто, а потім ми збагнули, що це та сама кімната де ти народилась, але вона мала трохи інший вигляд, не змінне було тільки ліжко де ми всі й опинились. А на порозі стояла моя мамо й каже:

  - Ну що мандрівники ми вас тутечки вже зачекалися,- а по заду неї виглядав хлопець десь чотирьох-п’яти років,- збулось останнє пророцтво мого янгола-коханого чоловіка, а я вже почала сумніватися й думала, що ви назавжди зникли.

  Вона почала плакати у хустинку, але зібралась й підійшла щоб прийняти новонароджену-тебе, як потім з’ясувалося, через п’ять років. Й сказати що ми були в шоці , це нічого не сказати. Особливо тяжко було твоєму таткові, пропавши на такий термін й втративши усі зв’язки з минулим. Я вже не кажу , що треба було пояснювати всім: сусідам, на роботі колегам та родичам, де ми поділися п’ять років тому, так раптово й так раптово знову з’явилися.

 Часу було вже забагато й требо було класти дітей відпочивати, що й почала робити мама Поляни. Але Поляну дуже хвилювало ще одне й вона лежачи вже в ліжку запитала:

  -Отже виходить , що ми сномари, але тоді, що означає: «Знайди своїх сномарів.»?

  Питання залишилось  висіти у повітрі без відповіді. Чи то мати вже заснула, чи то вже не хотіла відповідати, чи то Поляна вже питала з глибини марева сну, але вона була задоволена бо ціль котру вона собі поставила було отримано й мати почала з нею відверті бесіди з тих питань які її хвилювали. Отже зовсім скоро вона повністю з усім розбереться й знайде, Його! Того до кого тягнеться її всеохоплююче бажання.

  А потяг далі собі прорізав шлях крізь темряву ночі й віз наших сномарів, до омріяної ними цілі, до їх нового міста, до нового життя, до нових пригод, до зустрічі відомо-невідомого майбутнього, чи минулого, але поступового розвитку їхніх пригод, та їх призначення у цьому житті.