4. Рішення. (5 частка)

  Дзвоник у двері пролунав протяжним  пересвистом електронного солов’я , який все співав й співав , але двері не відчинялись. Молоденький молодший лейтенант вже збирався повернутись до очікуючого його авто й зробив два кроки по сходах до низу, як двері відчинилися й на порозі з’явився  в самісіньких білих формених підштаниках, на вигляд дуже міцний, але трохи за худий з тонким носом, але ріжучим поглядом чоловік:

  - Слухаю вас. Що ви тут роздзвонилися, молодший лейтенант?

  - Пробачте. Дозвольте звернутися, товаришу полковнику ?

  -Дозволяю. Що там в тебе? Давай скоріше бо в мене є невідкладні справи.- сказав він пропускаючи служивого до квартири, та озираючись назад, перевіряючи чи все там спокійно й чи можна вже запустити молодого військового.

  - Ось,- він протяг руку в перед в який був пакет на якому стояла печатка генштабу та підпис самого Анопова, а також штамп цілком таємно,- Вам терміновий пакет. Мені також наказано відразу, невідкладно, забрати вас до генштабу, на вас чекає авто.

  - Зрозуміло, почекайте на мене в машині я зараз зберусь та вийду.- він проводив посильного за двері та зачинив їх за ним.

  - Що там трапилося мій лютий вовкулаку? - вона грайливо підійшла но нього й почала своїми довгими, як у піаніста, пальцями лоскотати його у вздовж рельєфу гарно складеного торсу, грудей та кубиків на животі, своїми гарними, доглянутими, довгими нігтями викликаючи хвилі бажання. Її одяг Єви, ще більш підігрівав рівень бажання військовозобов’язаного, яке приховати вже було неможливо й воно пульсувало в так грайливим рукам досвітньої вовчиці. А вона бачивши таку підступність чоловічної суттєвості, ще більше сама розпалювалась  бажанням до оволодіння цією сутністю та зайшовши  за його спину посилила свою гру. Одночасно притискаючись до нього своїм стрійним, оголеним та сповненим бажанням тілом. Викликаючи ще більш сильніші колихання омріяної насолоди, ще схованої  за просторими білизнами  непотрібного для гри одягу й вона пірнула до низу зриваючи його з нього своїми ошаленілими руками та повертаючись обличчям до обличчя.

  - В нас є тільки десять хвилин.- тільки й встиг промовити він повним бажання та любові ніжним, тихим голосом.

   Вони злилися в шаленому поцілунку кохання та танцю з отримання омріяних насолод .  

  За п’ятнадцять хвилин полковник вийшов з парадної підійшов до машини й сів на заднє сидіння, й авто рушило в напрямку військового аеродрому. Він подивився крізь скло дверей на вікна своєї квартири й побачив як його кохана стояла біля кухонного вікна, й махала йому своєю рукою. Й побачивши що він її бачить надіслала йому повітряного поцілунку. А він подумав «гарно що ми живимо на першому поверху» й у відповідь різко, вже відпрацьованим до автоматизму рухом  віддав честь.

  Уазик вирвався на головну дорогу й рушив скоріш набираючи максимально високу швидкість. Він розпечатав пакет з грифом цілком таємно й почав читати листа з пакета:

  «Товаришу полковнику було прийняте рішення доручити вам виконання заключної частини нашої операції, в зв’язку з цим вам наказано негайно сідати на літак та летіти до столиці, де на вас чекає інструктаж для дуже невідкладного та цілком таємного завдання, яке треба розв’язати як можна в коротший термін.

                                                                                         Товариш А.»