Поміж вікна летять рослини
За спиною точаться війни
Хоч і їдеш поодаль невпинно
Все одно не втечеш , як не дивно
Як не дивно, трясе у вагоні
Хаос рухів зливається ззовні
Металевим блиском відбиває світ зірки
Довгий довгий сталевий червʼяк
Холод страху пронизує нирки
Невже більше не буде зупинки
У рідних з дитинства місцях.
Відредаговано: 15.08.2024