Сон різнобарвного щастя

Сон що пригадує якийсь не реальний фільм, в якому повинно бути все гладко та чудово. Почалось все з переписки,  двох людей - дівчинки і хлопця, вони добре поладнали, стали друзями, з часом їхні почуття загострились. І їм захотілось зустрітися, хлопець коли говорив з нею був на сьомому небі від щастя і був готовий на будь що, та будь коли. І коли дні робились все блищими і блищими до дня в якому вони мають зустрітися. Хлопець вирішив шукати гарне місце для проведення часу з нею. І хотів щоб це було щось дивовижне. На щастя така краса була не далеко від нього буквально в декількох годин ходьби від дому. Він вирушив на велосипеді, добираючись до лісу, він дійшов до досить старої лавки, яка була вся тьмяна і ненадійна ніби казала не йди, бо це кінець, але він вирушив далі, коли дійшов до середини, лавка почала розгойдуватися, він зупинився і почав розглядатися, коли подивився на воду вона була кришталево чиста, спокійна, та шуміла якось не так як всі інші. Помилувавшись тою річкою він перейшов лавку, та вирушив до лісу, підйом був не великим , але досить таки треба бути витривалим, по дорозі нічого зовсім не могло і нагадувати про лихо, було ясно і все наповнювало яскравими кольорами, пташки наче наспівувавали мелодію радості , і він дійшов до частини дороги, що вела найближче до високого обриву. Який напрямлений прямо в річку, біля такого місця люди люблять зупинятися, але не він, Бо знає що є цікавіша місцина, хоча і майже така сама. Через декілька хвилин впевненої ходьби до місця, він радів все більше і більше, що скоро відбудеться їхня довгоочікувана зустріч. І та місцина виглядала ніби галявина з обривом , що мала отвори в землі з яких нище росло не багато старих дерев, які були в декілька разів вищі від нього з біло рожевим цвітом , який видавав запах парфумів дівчини. Коли він підійшов до місця де хотів все підготувати подивився на красу що оточувала - безкрає синє небо, жарке оранжеве сонце, теплий вітер який піднімався по тім обриву до гори. 
‌Він наблизився до місцини біля краю і земля під ним почала ссуватись і нахилятис. Але це було не помітно, бо все було повільно. І в цей же час навколо нього мінялась погода, дуже швидко. З'явився різкий холодний вітер, небо потемніло, сонця і видно не було. Річка прибула і стала бурхливою та темною, як та лавка по якій він ішов. Всі світлі кольори що були, перетворилися на похмуро сірі. І тоді під звуки грому з блискавкою, його земля з краю починає обвалюватись він старався бігти , але ніби його щось не відпускало. І йому стало важко рухатись. Він падає з брилами землі в ту воду. Важко було зорієнтуватися, його несе швидка хвиля, а ще багато пилу листя і бруду не давало йому щось розгледіти. Він не міг пливти. І швидко його затягувало до дна, но він боровся, і робив все що міг, щоб дістатися верху води.. тоді великий камінь впав на нього він не відчув більше нічого. але вчепився в щось  Велике та темне.. з довгим, старим  обвислим і порваним полотном. Воно його витягло на сушу де знову відчувався спокій, і тиша,потім тиша перетворилась у райський гомін звіряток. Хоча він не міг відкрити очі, все жахливо боліло. І він не міг рухатись.  Попри всі звуки  що його оточували він відчував не чисту силу і ніби темну кімнату.. Але все ж за деякий час. Він почув знайомий голос, то був його брат. Вони почали бесіду, де той почав все розказувати, брат уважно слухав, і чим більше доходило до кінця історії, він все більше не вірив хлопцю.. Так і посварились , брат був розлючений, а хлопець не розумів чому... 

Цей інший день, що настав... він не був простим. Це був день народження нашого героя і саме сьогодні він мав побачитись з своєю коханою... Він весь час думав про неї і навіть падав у відчай та злився на себе мов не варто було йти, і так би все було добре.... Мертва тиша.... заходять до тієї кімнати його друзі приносять гостинці, привітали його. Починають говорити з ним. Про те що було, як почувається. Що відчуває та хоче щоб сталося. Він все розповів. І каже що відчуває біль по всьому тілу і не може відкрити очі, відчував ніби все тіло було в шрамах , порізах і набряках. А очі заморені відчаєм. І набрякли у всі сторони. Він бачив темноту, але розпитував друзів що вони бачать і в його голові кімната набула кольорів і навіть веселка відбивалась від вікна на його ліжко та підлогу. Друзі спитали що він хоче. Він сказав, що хоче щоб відбулася запланована зустріч з тією дівчиною, вони пораділи за нього. За те що в нього з'явилася вона. І заспокоїли сказавши - скоро зустрінетесь. І дійсно через декілька годин він відчув приплив енергії та зміг піднятися на ноги хоча жахливо все боліло. З закритими очима він ходив по кімнаті і уявляв все що там є. І чути стук в двері він розвернувся. І через темноту що він бачив проник образ тієї дівчинки. Та її неповторний голос він впізнав одразу. Сказала вона, - Привіт , як ти ?

 А він... 

 Він не міг нічого сказати доки сам не підійде блище... так от і повільно йшов.. вона стояла на вході і дивно дивилась на нього...  бачила той біль ті шрами ті забої, що не бачили інші, але і сама не наближалася. А він все йшов і йшов до неї та ставав все блищим. А образ в його темноті все більше робився темним і не розбірливим. І коли залишився крок все зупинилося. Відчувалася важкість, і водночас легкість.. час продовжився. Він сказав, - привіт.. та відчув на обличчі її руку ,  тоді біль поступово зникала, всі ті пухирі-набряки та шрами з забоями розходились по тілу і ставали не видимими та не відчутними. Єдине що він відчув, це серця стук та радість в ньому, і дивовижним чином він почав відкривати очі. Все навколо насправді не було таким яскравим, як казали йому друзі. Але і не таким як він думав, сірим. І побачив він пред собою - її. Прястягнув руки для обіймів, вона підійшла, але не дуже близько. Подивилася на нього, а він на неї, погляди пересіклись і на декілька секунд все завмерло,  було враження ніби погляд проникає і пронизує все тіло.  Коли Дівчина наблизилась більше , і міцно обняла його. Він міцно пригорнув її до себе і сказав - тепер все буде добре. Тоді під ними все набирало різних кольорів, і ті ж кольори розходились по всій кімнаті та за межами будинку... На весь світ!