Розділ 5: Шаленість

Після трапези вони з Сивим домовились: завтра о 15:00 записують вже повноцінний трек. Після цього Федька пішов додому — прийняти нову дозу.

***

Минуло три тижні — і вони вже виклали «Голос» у мережу. І отримали — не багато й не мало — п’ять тисяч переглядів. Тисяча вподобайок. І 50 кунтів (місцева валюта) витратили.

— Думаю, як для початку — непогано? — радісно заявив Сеня.

— Ага, зійде. Хоч витрачати 50 кунтів за тисячу лайків — трохи сумнівно, — зітхнув Федір.

— Та придумай щось таке… щоб усім мозки в повітря! — підбадьорював Сивий.

— Це ж не так просто, — буркнув Федір.

— Та ти ж у нас геній! Трохи покрутишся — і бахнеш шедевр! — не вгамовувався Сеня.

— Може, ти вже? Дивись, як віршами заговорив, — віджартувався той.

— Може, по дозі «замінника»? А то ми давно не спали...

— З радістю. Я тільки в туалет — і погнали.

— Тобі допомогти?

— Ти думаєш, я за десять років не навчився сам по хаті ходити?

***

У туалеті Федя наважився на експеримент: змішав “замінник” із “книгою в роті” — і пішов у…

***

...Порожнечу.

Прокинувся він не в ліжку. А в чомусь закритому.

У труні?

Почав волати з усіх сил:

— Допоможіть!.. Ей! Де я?! Випустіть! Я боюся замкнених просторів!.. Я ж не в труні?..

У ніс вдарив свіжий подих повітря — і чийсь голос, незнайомий:

— Живий! Не віриться. Сергію, подзвони його батькові — терміново!

***

Батько з’явився через годину.

— Ну і навіщо ти прийняв замінник разом з «книгою»? — тяжко видихнув він. — Ти хочеш мене замість себе в могилу покласти? Бовдура шматок…

— Тату… Я уві сні бачив тебе. Тебе — як зараз. Але ще бачив… природу. Зелену. Оленятко в лісі. Було… неймовірно. Я хочу ще.

— Це тебе до добра не доведе! Я чув, ви з Сенею гурт почали. Так грайте! Грайте, а не вмирай у цій труні!
Може, хоч так вирветесь на нову землю… Де немає цієї клятої снової епідемії.

І ти, ти побачиш той зелений світ насправді!