Я прокидаюся від холоду, але не розплющую очі.
Вільям, мабуть, пішов робити свої котячі справи, бо зазвичай він лежить біля мене на ковдрі. Це неможливо не відчувати, оскільки я не можу вкритися належним чином через великого кота, який, м’яко кажучи, не стрункий. Проте зараз я можу з легкістю собі дозволити вдосталь насолодитись теплом. З головою накрившись, намагаюся заснути, але це завершується поразкою. Я встаю, опираюсь на лікті, неохоче розплющую очі та бачу перед собою…
Поле.
.