2. Світляки

«Світляки»

2023.04…

Сонце заходило за обрій, коли птахи готувалися до сну. Небо було чистим, без грозових хмар, а вітер стихав, ніби прощався із сонцем. Червоне, кругловиде сонце йшло за обрій на інший бік. А з нами прощалось променями світла та неба, яке вимальовувалось кольорами. Спочатку були світлі: жовтий, рожевий та червоний, а за ними наближалася темрява. Лягала покривалом на хати в яких жили люди, а під стріхою горобці, які силилися біля люду, дерева поля і ліси наповнені чимось потаємним, птахи засинали скуйовдивши своє чисте пір’ячко. Звірі також ховались у нори та кущі, дупла, де побудували свої житла і засинають вкладаючись зручненько. Приходила темна та спокійна ніч, де чувся спів коників, які перемовлялись між собою у траві. Коли чувся якийсь шорох, вони притихали коло нього та чекали деякий час, щоб співати далі цій пітьмі. Далі у небі з’явився місяць який освічував тропи, тих хто йшов по домівкам або відкривав свої очі та виходив із своїх дупл .

- УГУ! Ууху…

Це були сови, які спали, а тепер вилітають із дупл і слухають, що ж твориться у темряві ?  Зачувся якийсь шорох біля верхівки дерев, там швидкими рваними рухами наче слухом літали, пролетів кажан, а заним ще двоє. Вони полетіли в бік фруктів на галявину, там росло декілька стиглих плодів.

- Шшшшш!

Кричали один на одного наздоганяючи першого, кажани летіли беззвучно тільки великі крила їх видавали .

- Мах, мах …..  мах.

 Крилами.

- Хлоп, хлоп.

Ось вони вже діблалися до плодів

- Шшшш ! шшшшш!

Зорі світили все ясніше неначе віталися з кожним хто є . 

- дзззз дьзззз

Десь почулося шурхотіння крил. Світлі істоти виринали з великої трави. Вони світилися  неначе ліхтарі - їх було багато, вони мали малий розмір, наприклад на долоні можна було посадити чотири або навіть шість таких жуків. Але тільки вони сідали, то потроху переставали світитися поки не злетять у повітря до темного неба. Вони неначе зорі на небі тільки внизу дуже близько, що можна торкнутися рукою боячись пошкодити таку красу. Ніч вже давно увійшла в права власності, всі засинали і коники, і жуки, навіть птахи не махали своїми великими крилами. Крім яскравих зорей та місяця, які світились і далі.