1. Вівця

«Вівця»

Написаний  2023.02… .

Сьогоднішній день був такий самий, як вчора. Балакання тварин між собою, спів птиць відгукувались в їхніх серцях. Серцях всіх хто чув пісні, які шепочуть про світ та їхні красиві пейзажі.

Вони піднімали настрій, заспокоювали та інколи були красивіші за голоси, які белькочуть від тебе за декілька сантиметрів, біле та чорне хутро проходило біля тебе не звертаючи на тебе ніякої уваги. Про це думала вівця коли йшла стадом з усіма вона була розумніша за баранів, які йшли попереду та вели отару.

Вівчар був молодим, присідав коло дерева та грав на сопілці веселу музику, підспівуючи про будні його життя .

     Сьогодні я пасу вівць і баранів

     У мене є книга та флояра

     Я граю цю пісню

     Кожного дня, з світанку до ночі

     Я йду за ними

     Як мати за дітьми

     Чорні і білі кружляють коло мене

     Ла ла ла

    Я йду за ними

    А вони за мною

    Ла ла ла

Тільки одна вівця підходила до нього кожного разу коли він починав брати флояру до рук, так і сталось і цього разу. Коли хлопець закінчив грати вівця була біля нього.

- Привіт хмарко .

Хлопець привітався до своєї подружки, яка сіла біля нього та поклала свою голівоньку йому на зап’ястя по своєму вітаючись. Хлопець відкрив книгу та читав в голос їй про якісь зорі та планети які були далеко від них. Хмарка уважно прислухалась до слів вівчаря. Хлопець закрив книгу та ліг на землю в тінь де сонце було недосяжне своїми променями. Вівця так і була на землі поки хлопець не заснув. Вона думала про ті планети та птахів, які співали такі красиві пісні біля неї і чи  що гарне сниться вівчарю який заснув, чи сниться йому планети про які він розповідав з книжки або хмарки які він любив згадувати при кожній прогулянці полями, при кожній зустрічі називаючи її білою хмаркою, яка кожного разу йде до нього коли він грає. Вівця встала та пішла до дерева в тінь де спав хлопець, лягла та враз заснула йдучи кудись вдаль до галявини з квітами та щебетанням маленьких пташок.

Кінець. .. .