Грім серед ясного неба

Все це звісно добре, але треба шукати тим часову роботу. Швидше за все влаштуюсь касиром в супер маркеті, думаю проблем не виникне. Ось тільки в мене 0 досвіду в таких справах. Добре, що я часто ходила в магазин і приблизно знаю роботу касира. Хух, з богом.
Наступного дня я пішла на співбесіду. І що ви думаєте? Я найнята! Щоправда, покищо на пів ставки, але я цілком задоволена. Ось так розпочалося моє мирне життя. Зранку я вчилася самообороні, потім йшла на роботу, а в вечері зустрічалась з Джейкобом за чашечкою чаю. Ми чудово разом проводили час, я так хочу щоб так було завжди. 
Сьогодні повертаючись з роботи я як завжди пішла в найближче кафе за тортиком для нього. Як тільки я вийшла з кафе мене оточили якісь люди в капішонах. Зрозуміло, я зовсім забула де знаходжусь. Зберись тряпка! Постаті все приближалися перешіптуючись, з кожним їх кроком моя рука приближалааь до перцовки. Так, є! Незнайомці виявились ще юними, вперед вийшов хлопець, який говорив за всіх, схоже він тут головний. 
— Вивертай кармани, якщо життя дороге.
— В мене нема грошей, я потратила останні, може хочете торт?
Хлопець розізлився та знав кулак, скрізь зуби пригрозив.
— Якщо нема грошей, то візьмем натурою, на молоду легко найти клієнта.
Хлопці повесалішали та розмовляли між собою кому краще продати мене. Як огидно, від одної думки про моє можливе майбутнє мене нудило. На цей раз я так просто не здамся. Я відійшла на крок назад, хлопці це помітили та один підійшов, щоб схопити мене. Я не довго думаючи пустила в хід перцовий балон. Хлопець закричав та почав протирають очі, інші не стали чекати та накинулися на мене, перцовка більше не допомагала, бо дехто ухилився, вже мав окуляри.
От халепа, я влипла!
— Хлопці, може поговоримо? Навіщо ви так силою на слабку дівчину?
— Ти нам зуби не заговорюй, сучка. 
Він підійшов та схопив мене за шию. Кислород перестав надходити, я всіма силами пробивалася, але нічого не виходило. Він прттулив мене до стіни та коли я ледь не зомліла відпустив. Я гепнула на землю та почала віддихуватися. Ніби в тумані оглянулась навколо, взяла розбиту бутилку, що лежала біля дороги та йобнула нею по голові хлопця, який в цей час був повернутий спиною до мене. Кров бризкнула на мене та рікою стікала з його черепа. Всі хлопці кинулись йому на допомогу, я не упускаючи можливості бігла звідси. Куди очі глядять. Хтось біг за мною, але я змогла відірватись. Я посиділа в якійсь заброшці та відчувши себе у безпеці озираючись пішла додому . В цю ніч я так і не змогла заснути, я розуміла, що таке буде, але не була готовою ні морально, ні фізично. Тремтячи я залізла під одіяло і довго плакала від власної безпомічності.