Вже не я

—Мія, Мія, Мія, Мія.
Мм, скільки можна, дайте хоч після смерті виспатися.
— Стоп, яка ще до біса Мія? І .. що зі мною, не думала що таким буде життя після смерті.
— М-мія, АААААААА. ВОНА ЖИВА, ЛІКАРЯ ТЕРМІНОВО!
— Ай! В вухах дзвенить! Можна тихіше?
Перед мною бігали якісь люди, метушилися та називали мене Мією.
Невже я реінкорнувала? Та ні, моє тіло явно не немовляти. Мій погляд перейшов на руки, чому вони в бінтах?
Доторкнутися до них я зрозуміла в чому справа. Мія як і я вже мертва. Мене не цікавить, що зараз з моїм тілом і геть не шкода Мію, я зовсім безсердечна?
Мене оглянув лікар і якісь люди сидять, дивляться на мене, як в зоопарку. Бісить.
— М-мія, все добре?
Перед мною жіночка середніх років, схоже моя"мама". Її стурбований вигляд непокоїть мене, не думала що ще раз відчують це почуття, мені шкода її, а втім не варто було доводити доньку до суїциду.
— Води.
— Ось, тримай ,донечко. Як ти, все добре?
— Мої руки...?
— Ти не пам'ятаєш?
— Ні, хто ви?
Жінка знепритомніла, мдаа, пощастило, так пощастило, з такою сімейкою не засумуєш. Хааа, що мені тепер робити? Жити замість Мії, чи зізнатися, що я не вона? Божевілля, за що боги так зі мною? Що буде, якщо я знову помру? А якщо це мій останній шанс бути щасливою. Я більше не буду терпіти.
На цей раз все буде так, як хочу я. Спочатку треба розібратися, що і до чого, хто така ця Мія і чого померла. Треба розібратися, я як не як в її тілі. Сподіваюсь, моє тіло зараз мертве, інакше все було даремно і всі мої старання коту під хвіст.
— Тут хтось є!?
— Мія! Все добре? Ти якась дивна, ще не прийшла в себе?
Наді мною стояла та сама жінка.
— Я не можу згадати багато чого , ніби в пам'яті провали.  Я не пам'ятаю хто ви і хто я.
— О ні, як же так, ти Мія— моя донька, твій тато помер 2 тиждні назад, разом з сестрою і через це...через це ти зараз в такому стані. 
Жінка заливаючись злізьми просила пробачення. Я не Мія і від цього так боляче, в грудях щось колить. Не дивись на мене так, я не твоя дочка. Хочу так сказати, але мені не повірять, або назвуть божевільною.
Треба дізнатися, в якому я положенні. Якщо є коханий треба розлучитися. Я вважаю тепер своїм обов'язком дбати про її сім'ю.
— Мамо, не плач, я постараюсь все пригадати.