Розділ 9 Сім’я

Лана Медовська лежала на ліжку посередині кімнати. Ліжко було широким для неї. Здавалось, що Лана є аж занадто мініатюрною для такого простору. Її волосся було розкидане навколо голови, створюючи золотавий ореол. Лана досі була вдягнена в лікарняний одяг.

- Хіба їй не потрібно бути під наглядом лікарів?

- Ні, вони не знають, що з нею робити.

- А Ви знаєте?

- Знаю. І ти мені в цьому допоможеш.

- А якщо б я не прийшов сьогодні? Або ж не потрапив до сну Лани? Що тоді б Ви робили?

- Шукала б іншого.

- Багато таких, як я?

- Не набивай собі ціну, Андрію.

- Отже, вже не дурень.

Так як і Андрій, і Поліна не зводили очей з Лани, то вони одразу помітили зміну міміки на її обличчі.

- Вона посміхається. Це нормально?

- Нормально. Вона тебе чує – от і посміхається.

- Чому Ви вирішили, що це не Вам вона радіє?

- Ти знаєш, скільки разів я з нею розмовляла і з такою інтонацією, і з іншою. І в свідомість її намагалась проникнути. Але вона мене не пускає. Уявляєш? Заблокувалась від власної тітки мала відьмочка.

- Чому вона хотіла себе вбити?

- Нехай це Лана сама тобі розкаже. Це не моя травма, хоч і стосується мене.

- Ви їй щось заподіяли?

- Лицарю, не змушуй мене знову називати тебе «дурнем». Звісно, що ні. Лана відчуває провину за те, в чому зовсім не винна. Вона карає себе.

- Маренням?

- Лана виснажує свій організм – це неминуче призведе до її смерті.

- Отже, так чи інакше вона хоче себе вбити.

- В мене нікого з сім’ї більше не залишилось, тільки Ланочка.

- А де її батьки?

- Не знаю. Вони залишили мені її ще немовлям і зникли в невідомому напрямку. Але причина не в її батьках. Нещодавно в мене помер чоловік. Кровних зав’язків, як ти розумієш, він з Ланою не мав. Їх відносини були щирими та теплими.

- Ваш чоловік теж був пов’язаний з магією?

- Ні, звичайний чоловік. Але Лані він замінив батька своїм ставленням. Коли виявили хворобу – було зрозуміло, що це початок кінця. Але Лана сподівалась, шукала якісь шляхи вирішення – не знайшла. Вона так часто кричала і злилась на магію, кажучи про безглуздість відьомських сил в цілому.

- Це тому вона вирішила вчинити самогубство?

- Лана, на її думку, не змогла врятувати таку важливу для неї людину, навіть маючи надприродний талант. Вона сказала, що її життя не має сенсу.

- Зрозуміло.

Темрява оповила не тільки кімнату, а й внутрішній світ Андрія. Йому було шкода дівчину. Лана стала частиною нього самого, його думок. Її біль він відчував, як власний.

- Що я маю зробити, аби знову потрапити в її сон? А головне – як мені змусити її прокинутись?

- Я тобі зготую зілля, яке введе тебе в стан схожий на стан коми. Повторюю ще раз, здоров’ю це не зашкодить. Головне правило…

- Не засинати уві сні.

- Лана сказала?

- Так.

- Вберегла тебе виходить. Отже, ти ляжеш на ліжко поруч з нею і візьмеш її за руку – поступово опинишся в її сні.

- Ви будете спостерігати за нашим станом?

- Звісно. Не бійся. Я вірю, що все вийде.