Розділ 6 Темрява

«… Ти віднайдеш її, своє світло, в темряві… – і вона стане твоїм світлом. Або ж даси їй можливість згаснути…»

Андрій почув ці слова уві сні. Він все ж таки заснув завдяки лікам. Якщо б хлопець не знав, що він потрапив в аварію і що він був певний час в медикаментозній комі, то подумав би, що не все добре в нього з головою.

«… Ти віднайдеш її, своє світло, в темряві… – і вона стане твоїм світлом. Або ж даси їй можливість згаснути…»

Зранку наступного дня до Андрія прийшли друзі. Він був радий їх побачити.

- Привіт. Як ти?

З ним привітався Олег та, взявши стілець, присів біля ліжка. Ігор так і залишився стояти. Анастасія, сестра Олега, сором’язливо м’ялась в проході. Їй завжди подобався Андрій, але сестру свого друга він завжди сприймав як дитину. Але сьогодні вона прийшла підтримати хлопця, сподіваючись, що цим зверне його увагу на себе, не знаючи, що Андрій думав про іншу, нереальну дівчину.

- Дякую. Вже краще.

- Ми так злякались за тебе. Настя всі сльози виплакала. Дивись, яка сумна стоїть.

Андрій подивився на Анастасію, але, на жаль, незважаючи на всі сподівання дівчини, замість молодиці, він побачив п’ятирічну заплакану дівчинку.

- Настю, не варто плакати. Зі мною все добре.

Вона кивнула. Не такої реакції Анастасія очікувала. Тому сказала:

- Я піду, на першому поверсі каву куплю. Вам щось принести?

- Ні, Настю. Зачекай унизу – ми з Ігорем тебе підвеземо.

Вона знову кивнула й вийшла з палати.

- Розказуй, що пам’ятаєш? Як ти взагалі зміг потрапити в аварію? В тебе ж водійський стаж ого-го.

- Хлопці, не шуміть. Голова болить. А про аварію я нічого не пам’ятаю. Тільки лікар і медсестра деякі подробиці розповіли. До речі, скажіть, хтось ще постраждав в аварії? Чи я сам в стовп в’їхав…

- Ні, не сам. Окрім тебе, там ще була дівчина.

- Дівчина? Вона була зі мною в машині?

- Ні. Вона стала причиною цієї аварії.

« - Отже, ти стала жертвою автомобільної аварії.

- Або ж причиною.»

В Андрія від болю звело скроні. Ці слова, сказані Ланою, дівчиною зі сну, чітко спливли в його свідомості.

- Що ви знаєте про ту дівчину? Що з нею сталось потім? Вона померла? Я когось вбив?

- Заспокойся, Андрію! Тихо. Тобі не можна нервувати. Ми не знаємо, якщо чесно. Коли… коли ми дізнались про аварію – то приїхали в лікарню. Бачили, що до неї, тієї дівчини теж прийшли чи друзі, чи родичи. Але подробиць її стану ми не знаємо.

- Треба дізнатись, чи жива вона.

- Андрію, зробимо. Ігоре, в тебе ж хтось є знайомий в поліції?

- Так. Чоловік моєї тітки. Я спробую щось дізнатись. Ти, Андрію, одужуй. Ми до тебе ще якось прийдемо провідати. Якщо в мене буде якась інформація щодо аварії – скину в повідомленні.

- Буду чекати.

На наступний день Андрій отримав повідомлення від Ігоря:

«Привіт. Все, що зміг дізнатись: дівчина жива, з лікарні її забрали родичі, до тебе претензій не висувають. Так як в тебе не знайшли в крові ні алкоголю, ні заборонених речовин, враховуючи, що дівчина жива, тобі не буде висунуто кримінальну відповідальність. Можливо, адміністративну. Але з цим розберешся згодом. Тебе викличуть у відділок, коли наберешся сил.»

Андрій подякував другу. Його совість заспокоїлась. Він весь час сподівався, що дівчина жива. Тепер його цікавить ще одне питання. І він його задав. Через деякий час отримав відповідь у повідомленні:

«Не знаю, для чого тобі це. Але… Дівчину звати Лана Михайлівна Медовська.»