Сон 30.07.2021

кінець

Я почала відчувати, що слабну. Почала відчувати, всі свої стандартні відчуття: біль спини, важкість в колінах, головний біль…. Промайнула думка, от і ціна. Все таки не може бути все так просто. Останні секунди… і свідомість покинула мене. Організм вирішив, що досить з мене. Пора відпочити. І тут, такий знайомий голосочок.

- Мам! Ма-а-ам!

Ну думаю, все. Пора приймати себе ось такою, з цими чудиками-захисниками всередині.

- Ну, мам! Досить спати! Іра вже за столом сидить просить кульки шоколадні. А я не дістаю, бо ти вчора поклала їх на самий верх шафи, щоб Ірочка не достала навіть зі стільчиком. Ну, мам, вставай!

- Арсенчику, які кульки? Який шкаф? А де розбійники? А де захисний щит?

- Мам! Прокидайся! Досить дивитись свої фантастичні фільми на ніч. От і сниться тобі вже всяке. А мені головне не можна на ніч дивитися всяку всячину, бо присниться, а сама…..

Син розчаровано зітхнув, і потопав з кімнати. Я розкрила очі. Подивилася в знайому білу стелю, з невеличкою тріщинкою в кутку. І подумала: «Невже це був тільки сон???»

Dopamine

Подобається

#682 в Сучасна проза
#1582 в Фентезі
#374 в Міське фентезі

У тексті є: супергероїня, мама

Відредаговано: 13.11.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись