...

Знаєте, що найстрашніше? Не мати контакту, тактильного контакту з дітьми. Будучи вже внизу, і почувши, що малі спускаються разом з чоловіком вниз, почала казати що до мами не можна підходити, бо мама хвора. Обман. Але обман, який не завдасть шкоди їхньому здоров’ю.

  -Значить так. Ірочко, ти на руки до тата! Арсенчику, тримаєшся за тата. До мене не підходити.

 - Чому, мам? Щось трапилося?

 - Арсенчику, давай ми з тобою домовимося: коли будемо вдома я тобі про все розповім.

 - Обіцяєш?

 - Звісно. А зараз давай челендж. Хто з нас найтихіше піде додому, той отримає приз.

 - Мам, думаєш Іра справиться?

 - Сподіваюся. 

Маленька наче відчувала, що треба бути тихо. Вона мовчала практично всю дорогу. Арсен в очікуванні призу теж йшов як мишка. Пару разів, звісно, поривався щось все таки спитати, позаяк місто не виглядало так як коли ми йшли сюди. Слава тихенько пихтів. 14 кілограм живої ваги не так вже легко і понести майже два кілометри.  

Я йшла насторожено. Щось підсказувало, не все так просто. Повинно щось трапитися. І це «щось» трапилось вже практично за кілька будинків від рідного дому.   

Їх було п’ятеро. Мило всміхалися та впевнено наближалися. Класичний варіант – віддавай все що маєш, якщо ні…. Самі розумієте, що з вами трапиться. 

Спробувала мирно вирішити питання, але в одного в руках з’явився ніж, в другого бита, в третього надбита скляна пляшка – «розочка», четвертий тримав величенький такий камінь, а п’ятий – просто командував.

 - По доброму не хочете? Так? Ну що, хлопці, вперед! 

З диким криком ця компанія накинулася на мене та мою сім’ю. Інстинкт збереження найціннішого, що є в моєму житті, спрацював не очікувано, навіть для мене самої. Я не мала ніякого захисту, я не мала бити, чи перцевого балончика чи ще чогось в цьому роді. Єдина думка, яка була тоді в моїй голові це не дати образити або покалічити моїх рідних. Чомусь майнула думка про Капітана Америку, з його щитом. Пам’ятаєте, я ж фанат супер героїв. І тут сталося неймовірне. Ці жучки-павучки полинули (понеслися, як вам буде завгодно) поперед мене і утворили щільний, величезний щит, у вигляді двох крил. Вони потім створили довкруж нас купол, який захищав нас від тих розбійників. Як не намагалися ті погані люди пробитися, вони не змогли. І хоча всі вони були інфіковані цими сферами, конкретно ці захищали саме мене.

І тут я злякалася.