...

Крик. Просто нелюдський крик. І всі присутні дивляться на старшу жіночку, яка  просто в нереальних конвульсіях здригається посеред двору.  Секунда, дві і пані лежить мертва.

 - Це не я! Це все ця штука, що забралася всередину! – кричить перелякана офіціантка. 

 І починається хаос. В нас же ж просто так все не залишать. Вийшло так, що на когось сфера опустилася і проникла всередину. На когось ні. І от ті, то був заражений (фу, яке не гарне слово!) так би мовити захищалися від тих хто був не заражений. Що найцікавіше, якщо незаражена особа не намагалася зробити зле особі, в якої всередині вже були ці гібриди, то вони хотіла перекинутися на не заражену особу з великою охотою. Тобто, я думаю, що з великою охотою. Бо просто на моїх очах, одна юна дівчина підійшла майже впритул до своєї подруги, і залишилися буквально міліметри, до контакту, як з її руки, перекинувся один жучок-павучок до іншої. Офіціантка напротязі всього вечора діставала на горіхи від цієї леді, і якраз в момент проникнення в шкіру сфери в неї була найвища межа злості, і вони (жителі сфери) атакували. 

І ось тут мені стало страшно. Зрозумійте мене правильно, я не фанат жахів, я більше по магічних світах, романах, сміху, супергероях, але аж ніяк не по вірусам та зомбі нападам. Хоча про зомбі це вже я занадто. Навряд чи можна ці невеличкі сфери віднести до розряду зомбі. Але ніхто так і не зрозумів, чому та пані померла. Всі дивляться одне на одного. Хто перелякано, хто щось вже вираховує в своїй голові. Всі ми різні, публіка зібралась різноманітна. Але паніка поволі почала набирати оберти.

 - Ну, що ж, ти колись казала, що приб’єш мене! Маєш унікальну можливість!

 - Ти, що здурів? Дзвони мамі, давай вияснимо чи ця штука потрапила в будівлі чи ні. І будемо вибиратися з цього дурдому. Єдине прохання – не підходь до мене.

 - Окей!