34

Його слова змусили мене здивуватися. Як він так точно вгадав термін, завоювавши дещицю моєї поваги?

Щоправда, ненадовго.

- Оскільки ти поки що не можеш тренувати леді, цим займуся я, - і осклабився, як вовк, який побачив здобич.

«Так... Знайомство вийшло не з приємних».

Після цих слів здоровань із кривою посмішкою рушив на мене. Ну, я й сотворила з переляку перше, що спало на думку.

«Хочу, щоб його ноги стали кам'яними, і він не зміг їх зрушити з місця».

Командир на півкроку завмер, хитнувся. Але його стопи так і залишилися на землі.

- Ах ти мала шкодниця! - зло потягнув він до мене руки.

Я з вереском відскочила вбік.

- Хлопці, дістаньте її! - скомандував він, і вся братія зробила стійку, збираючись схопити маленьку мене.

Вони правильно розсудили, що всіх разом зачарувати не зможу. Тільки не оцінили ступінь моєї кмітливості в збудженому страхом стані.

«Хочу бігати швидше за вітер!» - видала я подумки і понеслася геть величезним майданчиком.

Наздогнати, природно, мене було неможливо. Хоча вони й намагалися. Але досить швидко відстали. Хто ж здатен наздогнати вітер?

Відбігла від них на пристойну відстань і зупинилася, враз відчувши дику втому. Ноги тремтіли, дихати було важко, стало вмить спекотно, тіло ледве справлялося з навантаженням.

Здається, треба враховувати при заклинаннях здібності тіла. Так і померти недовго.

Напевно, у своєму рідному тілі я б протрималася довше, але це зовсім не треноване, слабке. І як тільки минула господиня тікала від небезпек?

На мене чекає ще не один сюрприз, поки розбиратимуться з можливостями і наслідками магії.

Усе-таки закони природи ніхто не скасовував. Треба це враховувати надалі.

Хлопці здалеку на мене поглядали, я на них. Ми б ще так довго грали в переглядки, якби здоровань не змінив гнів на милість.

- Гаразд! Повертайся. Ніхто тебе не образить. Будемо тренувати в міру можливостей, - прокричав він мені, привертаючи увагу інших груп, що тренувалися тут же.

Я не зрушила з місця. Наобіцяти з три короби я теж можу. Мало віриться в його щирість.

- Правду кажу! - правильно зрозумів він мої метання. - Даю слово!

- Добре, - вимовила я і пішла повільно назустріч своїй новій команді.

Вибору в мене все одно не було. Не стану підкорятися наказам цього Десмонта, чого доброго знову у в'язницю за второчить. А я на свободу хочу.

Коли підійшла, здоровань Дік болісно скорчившись, мабуть не звик просити, видав:

- Розчаклуй нас. Хлопцям треба тренуватися, - оченята так недобре зіщурив.

Не звик мати справу зі свавільними дамами. Тим паче їх просити.

- Гаразд, - відгукнулася легко, - нехай мої заклинання розвіються!

Не встигла вимовити, як він рушив мені назустріч. Напружилася, якщо хоч пальцем торкнеться, ще й не таке намагічу.

- Займатимешся перший час із Бейрдом. Поки він тебе всього не навчить, що сам знає, - виголосив громила. І важко видихнувши, немов загнаний кінь, пішов далі.

Розподіливши хлопців попарно, почав тренування.