30

- От же, стерво! - схопилася я зі словами. - Накоїла справ, і змилася, а мені тепер розсьорбуй.

Що далі робити, навіть уявити не могла. Єдине, що спало на думку: це добре, що я зараз працюю на Таємну службу, вони зможуть захистити мене від усяких демонів. Хлопці там працюють злагоджено. Якщо що, поскаржуся, вони швидко з тим демоном все вирішать. Поки розберуся що і як у цьому світі - то найкращий варіант.

Вибралася з ліжка, зняла з себе вчорашню вечірню сукню. Вона тепер виглядала зовсім не так гарно, як на прийомі. Переодяглася в простий одяг, що мені видали, форму співробітників відділу.

За вікном уже розквітав світанок, чути було переливи ранніх птахів, і дзвін ударів металу об метал. Неподалік був майданчик для тренувань, і хтось там уже почав свої щоденні заняття.

Мені б теж не завадило потренуватися в освоєнні магії.

Як там ця шахрайка сказала? Магія джинів? Це виходить, що б я не побажала, воно збудеться?

Від припущень одразу перейшла до справи.

- Хочу чашку кави з вершками, - вимовила в простір.

І о диво! «Дзинь!» На столі з дзвоном з'явилася чашка з димлячою кавою на блюдечку з ложкою і круглим шматочком чогось біло-жовтого. Що виявилося солодким на смак.

Одразу навіть не повірила власним очам.

Присіла за стіл, піднесла напій до носа, втягнула запах. Спробувала на смак. Вона! Кава! Справжнісінька!

Оце так здібності! Це ж захват повний! У голові відразу рій думок утворився, чого б ще такого побажати?!

Я вже відкрила рот, щоб «намагічити» собі «морозива, тістечка, цукерок», як із коридору почувся жіночий крик:

- Куди поділася моя кава?

Весь запал у мене разом зник. Подумалося, що поява на моєму столі чашки і зникнення у когось - взаємопов'язані явища.

Крадькома підійшла до дверей і прислухалася.

- Я питаю, хто забрав мою каву? - запитали знову, і я впізнала голос тієї самої пані, що видавала мені постільну білизну та інше приладдя.

Моя магія добуває бажане не з повітря, не створює?! А просто переносить до мене вже наявне?

Зробилося тривожно. Виходить зовсім неприємна картинка, ніби я не маг, а лише злодюжка.

Повернувшись до столу. Із сумом подивилася на напій, що димівся.

- Так ось, ти яка, магія бажань! - вимовила в простір сумно.

Побажай я стати мільйонером, то хтось тут же стане бідним, а все його багатство перекочує до мене в кімнату?

Кава стала моментально несмачною.

Це ще добре, що я лише напій побажала, а не відразу щось серйозніше.

Тепер чашка на моєму столі виглядала доказом, що підтверджував злочин. Треба б її позбутися.

Тієї самої миті, як я взялася за ручку нещасливого предмета, у двері постукали. Я завмерла, немов спіймана на місці злочину. Серце рвонуло кудись у п'яти. Невже та тітка вирахувала мене?

Схопила чашку з недопитою кавою і засунула її в шухляду столу. Повільно пішла до дверей.

«У нашій «злодійській» справі головне мати непробивний вигляд, - подумала із сарказмом. - Нічого не знаю, кави не бачила».