29

Я пересувалася винятково на автопілоті, ноги ніби свинцем налилися, у голові шум, ніби під водою. Як опинилися в моїй кімнаті, залишилося загадкою.

- Допоможіть дійти до ліжка, - ледве вимовила заплітаючимся язиком.

Стрес і коньяк у сумі подіяли карколомно. При чому, в прямому сенсі цього слова. Ноги мене не слухалися.

Мій начальник підхопив під руки і довів до ліжка.

- Мене ви цим не спокусите, навіть не намагайтеся, - заявив грубо. Але сам почервонів до кінчиків волосся.

Кумедний. Говорить одне, а сам явно в мені зацікавлений.

«Це тільце зачаровує навіть таких кам'яно-холодних товаришів, як цей голова Таємної служби». - промайнуло в голові. Але далі в думках не просунулося. Шалено хотілося спати.

Тому, нічого не відповіла на його єхидне зауваження.

Щойно моя голова торкнулася подушки, я одразу ж відключилася, і навіть не відчула, як чоловік укрив мене ковдрою і вийшов за двері.

- Фуууух! Нарешті я до тебе змогла пробитися! - перед моїм поглядом виникла «мила пика Ангела». - Як же важко з твого світу вибратися. Тут абсолютно немає магії. Лише відгомони, і то треба збирати по крупицях. З усіма відьмами в окрузі перезнайомилася.

Поскаржилася мені справжня Амелія, чи як там її.

- Як ти там? - усміхнулася вона широко, і не чекаючи відповіді продовжила. - Утім, не важливо. У мене мало часу, тому слухай уважно. Моє тіло, точніше, тепер твоє, володіє магією бажань. Тобто, на малий час ти можеш переймати чужу магію, навіть ту, яку ніколи не бачила. Це складно пояснити. Наші предки були джинами. Ми бачимо суті речей і магічні хвилі. Таких, як я, точніше ти, в нашому світі одиниці. На нас полюють, нас намагаються завербувати на службу тощо. Тобі доведеться самій придумати, як втекти з Таємного Відомства, інакше будеш усе життя на них працювати. Документи, гроші та коштовності в скриньці. Далі дій сама. Усе, начебто.

- Стій! - швидко встигла вигукнути, поки Ангел не зникла. - Я бачила демона. Що воно таке?

Ляпнула перше, що спало на думку. У мене до цієї дамочки купа запитань, а вона зникає швидше, ніж сніг на сонці.

- О! - насупилася вона. - Це не дуже добре.

Вона зам'ялася, ніби роздумуючи, чи варто мені говорити, але все ж рішуче продовжила.

- Взагалі-то, я втекла з того світу через демона.

У мене від її слів мурашки побігли по тілу.

- Несподівано я примудрилася насолити вищому демону. І він тепер нишпорить за мною по всьому світу, - видала вибачливим тоном, скорчивши миле личко.

- Що? - у мене навіть дух перехопило від перспектив, що відкрилися. - Це означає, демон тепер на мене полюватиме?

- Ні, що ти! - відмахнулася вона, але дещо невпевнено. - Демони бачать душі. Тебе він не зачепить. Хоча, коли він до тебе дістанеться, зустріч буде не з приємних. Але тут уже, вибач. Мені моє життя дорожче.

І почала розчинятися в повітрі.

- Стояти! - заволала я, намагаючись її зупинити. - Що ж мені робити?

Але ця гадина лише помахала мені на прощання рукою.

Наступної миті я вже прокинулася, опинившись усе в тій самій кімнаті гуртожитку Таємної служби.