26

Святкування відбувалося у великому залі з двома столами для ігор і простором для танців. За одним столом зібралися дами, граючи в якусь карткову гру, за іншим - кавалери, у цих все було серйозніше. Не особливо розбираюся, але здається це «Покер».

Коли ми увійшли в зал, назустріч піднялася господиня будинку. Вона підбігла з найрадіснішим виразом обличчя, немов найдорожчих гостей побачила.

- Десмонт! - вона простягнула обидві руки моєму тюремнику, і ласкаво заглянула в очі. - Як давно ми не бачилися! Ви зовсім не тішите нас своєю присутністю.

- Прошу уклінно вибачення! - вклонився лорд, поцілувавши дамі ручку. - Служба!

Легко відбувся одним словом і перевів розмову на мене, представивши як далеку родичку.

На мій подив, Голова Таємної служби виявився досить шанованою людиною. Після того, як нас привітала господиня, за нею гуськом почали підходити інші присутні гості.

У цей момент я відчула, як це бути красивою. У чоловіків від одного погляду на мене загорялися очі, а жінки поглядали із заздрістю.

Після обміну люб'язностями, чоловіки відійшли в один бік залу, а мене господиня підвела до столу.

- Зіграєте з нами у «Віст»? - запитала вона ввічливо, притримуючи мене під лікоть.

- Я не вмію, - відповіла просто.

На багатьох обличчях з'явився вираз розчарування, навіть презирства.

Розуміючи, що говорю не так вишукано, як місцеві, поквапилася виправитися. 

- Прошу вибачити, я з провінції, карткові ігри до нашої глушини не дібралися.

І посміхнулася винувато, ніби вибачаючись за свою неохайність.

Обличчя одразу ж подобрішали, навіть запропонували мене навчити, але я відмовилася, заявивши, що не смію обтяжувати настільки поважне товариство.

На цьому, на моє полегшення, дамочки від мене відчепились. Вони повернулися до перерваного нашою появою заняття, а я, залишившись предоставлена самій собі, підійшла до столиків із напоями.

 «Прикольне у них чаювання» - оглянула виставлені красивими пірамідками стопки келихів, наповнених різними напоями. Чого тут тільки не було, я навіть усе визначити не змогла. До речі, чай теж був присутній, і навіть ще парував. Послужливі слуги стояли напоготові з димлячими чайниками.

Взяла келих із шампанським і озирнулася на свого тюремника. Він у цей момент в оточенні кількох чоловіків про щось розмовляв.

«Де тут демонів шукати. Що вони з себе представляють, і який вигляд мають?»

Мабуть, вони нічим від людей не відрізнялися, інакше не потрібен був би особливий зір, щоб побачити.

Ось тільки, я не знаю, як цією магією користуватися.

«Ну, і добре! - вирішила просто розважатися. - Я попереджала, мене не почули! Сам винен! Не буде надалі настільки самозакоханим. Може, почне звертати увагу на те, що йому говорять».

Із цими думками я пройшла до танцполу. Тим паче, що заграла доволі непогана мелодія і кілька пар почали кружляти в середині. Деякий час спостерігала за їхніми рухами. Нічого складного, з хорошим партнером легко впораюся, з моїм то балетним минулим. Хоч і походила я туди недовго, але красиво себе подавати і плавності рухів навчилася.