19

- Прошу вибачення, леді! - видав дивну фразу і доторкнувся своїми маленькими товстими пальцями до мого чола.

На якийсь час усі завмерли. Я, бо намагалася зрозуміти, що відбувається. Пан Дрен, закотивши очі. І мій тюремник, уважно спостерігаючи за тим, хто увійшов.

- Що ж, - минуло всього кілька хвилин, коли він прибрав свої раптом спітнілі долоньки від мого обличчя. - Можу сказати точно, впливу ментальної магії леді не піддавалася.

Глава Таємного відомства насупився, окинувши мене похмурим поглядом.

«Це що ж? Моя версія про втрату пам'яті летить у нікуди?» - злякалася вкотре.

Чоловік дивився на мене осудливо і вже хотів щось сказати, але лікар несподівано додав:

- Але є одне... як вам сказати, дивацтво... - прошепотів він, і ми обидва на нього поглянули, чекаючи, коли висловить свою думку. - Смію припустити, що леді взагалі не піддається ментальній магії. Так би мовити, вона до неї не сприйнятлива.

Він потупцював на місці у хвилюванні, немов якийсь божевільний професор, який відкрив нову планету.

- Необхідні, звісно, деякі уточнення і випробування, але здається мені, це єдино правильна версія. Це дивно! Як таке може бути?! - продовжував він із дедалі більшим ентузіазмом.

- Тобто, - включився в гру і тюремник. - Її неможливо прочитати?

І завмер, здавалося, навіть повітря в кабінеті застигло від очікування.

- Схоже на те! - видав захоплено «професор». - Я думав, що подібного більше не існує.

- Може в неї охоронний талісман? - зробив припущення Голова служби, настільки захопившись бесідою, що навіть присів на стіл поруч зі мною.

- Ні, в тому то й річ, я не виявив жодного захисту, - радісно повідомив пан Дрен.

Я лише переводила здивовані погляди з одного на іншого. Це що ж виходить, я в них тут замість дивовижного звірятка, давно вимерлого, і знайденого випадково застиглим у льодах Льодовитого океану?

- Це може бути особливістю її дару? - продовжував допитуватися лорд Ебернеті.

У тому, як він говорив зі співрозмовником, відчувалося, що цей товариш провів не один допит. Професіонал. Такий і мертвого розговорить. Тільки от зі мною він чомусь не захотів вести довгих бесід, а одразу перейшов до справи.

- Ніколи такого не зустрічав, - задумливо продовжив міркувати «лікар», - Але цілком можливо. Необхідно більш детальне вивчення.

- А як із пам'яттю? - повернувся до забутої теми інтересу Голова, а я прикро зітхнула. Мої надії на те, що він забуде, не виправдалися.

Пан Дрен лише здивовано на нього втупився, не розуміючи суті питання.

- Якщо вона не піддавалася впливу ментальної магії, то і пам'ять їй ніхто не стирав? - уточнив своє запитання тюремник.

- Абсолютно точно! - погодився доктор.

«От непруха» - засмутилася я, зараз знову причепитися з питаннями про якісь документи.

- З вашого дозволу я піду? - запитав відвідувач, з підлесливістю заглядаючи в очі лорда.

- Так, ви можете йти! - прихильно відпустив той, впившись у мене холодним поглядом, і намітивши в моїй особі нову жертву.

- До слова, - затримався пан Дрен біля входу. - Втрата пам'яті може статися від фізичної травми голови. Але це вже не моя справа.

Вклонившись, він вийшов за двері.