Виходить, в очах нижчого класу я маю вигляд їхнього представника, який злегка вибився в люди. У «леді» в цьому світі мають бути вишукані манери і мова. А я базікаю, як звичайна представниця робітничого люду.
У принципі, я така і є. Але тут неув'язка виходить: глава Таємної служби називав «леді», а він мене краще знає.
Ось вам і відмінність між нами. Треба йому це довести. Хочеться сподіватися, він нарешті повірить, що я не вона.
- Хельго, а ти за що тут? - запитала я своєю чергою, щоб підтримати якось розмову.
- Одного паразита мало не прибила! - засміялася вона. - Він тепер у лікарні відлежується, а я тут на відпочинку.
І вона знову гучно розсміялася. Уся камера дружно підхопила її веселощі.
- А за що? - продовжила я розпитування, вирішивши, що краще мені бути ініціатором теми бесіди. Бо щойно мова заходить про мене, доводиться щось вигадувати, а, не знаючи цього світу, можна серйозно потрапити в халепу.
- Справа була так, - почала вона, присунувшись ближче. - Я торгую м'ясом на розі поруч із ринковою площею. У мене завжди все свіже, бо власноруч кабанчиків заколюю і тут же на прилавок викладаю, все в найкращому вигляді.
- Точно! - піддакнула Нора, хитнувши головою зі знанням справи. - У Хельги найкраще м'ясо в місті, це всі знають!
«Усі» тут же дружно зашуміли, підтверджуючи.
- Так ось, що цей шахрай надумав! - продовжила товстушка і народ притих. - Він купував у мене свіжину, обмазував спеціями і продавав утридорога!
Обурилася вона так сильно, що стукнула долонею по лежанці в серцях.
- Наживався на мені, нічого не роблячи! - закипала вона як чайник.
«Нормальний маркетинг, - подумала я, але зовні продовжувала співчутливо хмурити брови. - Розумний мужик із діловою хваткою».
- То я взяла міцний окіст і його цим знаряддям добре відходила! - вона величезним кулачищем продемонструвала, як лупила бідолаху. - Подвійна користь, і м'ясо відбила і негідникові нирки!
Вона усміхнулася задоволена собою, а я ледве вичавила посмішку, розуміючи, що дурість вона творила несусвітню.
- А чому ти сама не обмазала м'ясо спеціями? Тобі ж прибуток був би більшим, - зауважила я, навколо повисло мовчання, ніби сказала щось крамольне.
- Так вони ж дорогі, - розвела вона руки в сторони, розгублено на мене дивлячись.
Схоже, що цій дивакуватій тітці подібне навіть на думку не спадало.
Почухавши потилицю, вона продовжила, але вже не зі мною, а розмірковуючи вголос.
- Щоправда, якщо купити оптом, вийде дешевше, - вона раптом засяяла і, ляснувши мене по плечу, я аж заплющила очі від сили удару, додала - Та ти голова! Я в той бік і не подумала! Справді! Навіщо я йому прибуток віддаватиму, коли сама можу заробляти більше!
Смішна. Вона весь цей час бузила, і ненавиділа сусіда, а підхопити його ідею не додумалася? Це той випадок, коли сила є, а розуму нема.