4

***

- Я тебе почула! - проворкував ніжний голосок.

Насилу розплющила очі і побачила перед собою найчарівніше личко, яке тільки можливо. Ніби намальоване на старовинній листівці.

- Ти ангел? - запитала, намагаючись дотягнутися і доторкнутися до ніжного овалу рукою.

Чудове створіння несподівано розсміялося. Її сміх дзвенів, як сотні дзвіночків, викликаючи приємні мурашки по тілу.

- Ти кликала на допомогу, я прийшла, - видало далі личко, розпливаючись у найчарівнішій усмішці.

- Я померла і потрапила в рай? - блаженно підхопила я посмішку. Але тут же засумувала. - З моїми гріхами мене навряд чи туди візьмуть.

Чарівне створіння знову залилося дзінким сміхом, немов тисячі сонячних зайчиків розсипалися навколо, освітивши простір.

- Біжи! - несподівано вигукнув ангел, штовхнувши мене в груди.

І я полетіла крізь хмари, набираючи швидкість. Усе швидше й швидше...

- Ааааааа! - закричала злякано і розплющила очі.

На мій неймовірний подив, я стояла посеред незнайомої вулиці і кричала, що є сили.

Різко обірвавши крик, озирнулася. Голова від польоту і раптової зупинки паморочилася. Кілька разів глибоко зітхнула, щоб прийти в норму.

Тут усе було незнайоме: вузька дорога, по обидва боки від якої високі кам'яні паркани. Але найяскравіше, що впадало в око - Місяць. Величезна куля зависла над землею, освітивши все навколо неясним блакитним світлом. Таким я його ніколи не бачила, відчуття, що світило торкалося землі. Навіть рельєф можна було розгледіти.  Ще трохи й можна було дотягнутися рукою.

- Біжи! - шепнули мені у вухо, і хоч поруч нікого не було, я слухняно побігла вперед.

Якраз вчасно. За спиною почулося: «Вона тут!» І слідом тупіт кількох ніг.

«Чому я тікаю, і хто за мною женеться?» - спало на думку, щойно повернулася можливість міркувати. Ситуація була дивна, навіть дурна.

«Куди біжу?»

Але зупинятися зовсім не хотілося: щось гнало вперед, якесь неприємне хвилювання в грудях, чи інтуїція. Усе вирішилося досить швидко. Попереду виявився глухий кут.

Поки переводила подих, з'явилися переслідувачі.

Понад десяток чоловіків оточили з усіх боків, наставивши на мене зброю. Одягнені вони були в однакові темно-червоні костюми, схожі на військову форму.

Повільно почала піднімати руки догори, усім своїм виглядом демонструючи бажання здатися, і жодного опору.

- Не ворушись! - рявкнув один із нападників, я здригнулася, а ці ще більше підняли рушниці.

Це я назвала їх «рушницями», насправді зброя мала незнайомий для мене вигляд. Хоч я не дуже в цьому розбираюся, але вона була дивною. Занадто обтічної форми, ніби вилита з якогось м'якого матеріалу.

Нормально розглянути мені його не дали, наказавши:

- Стій, де стоїш!

А я власне і не думала тікати.

- Хлопці, - почала, посміхнувшись злякано. - Тут якась помилка! Ви мене з кимось плутаєте!

- Як же, вас сплутаєш! - до нашої мальовничої купки повільним кроком наближався високий чоловік.

Судячи з нашивок на одязі та поведінки лідера, це був їхній ватажок.

На півголови вищий за інших, ставний, широкоплечий. Військова виправка, карбована хода. Обличчя, немов висічене з каменю, всі лінії різкі. Ніс із горбинкою, тонкі губи, вольове підборіддя. І погляд гострий, що пронизує наскрізь.

- Ось ми й зустрілися, леді Амелія Кемерон! - вимовив він, пройшовши повз своїх підопічних усередину кола до мене. Посміхнувся переможно одними губами, очі залишилися настороженими, злими.

- Хто? - мимоволі перепитала я.

На моєму обличчі, мабуть, відбилося справжнісіньке здивування.

Він тут же посміхнувся і навіть плеснув у долоні.

- Браво! Ваша акторська майстерність вища за всякі похвали! - чоловік навіть злегка вклонився. - Ви могли б провести кого завгодно, але тільки не мене.

При останніх словах його голос змінився, прозвучав загрозливо.

- А тепер повільно опусти руки і простягни вперед!

- Але ви помиляєтеся! - я знову спробувала порозумітися. - Я зовсім не ця ваша, як її... Амелія. Мене звуть...

Цей тип не дав мені договорити, різко кинувши:

- Не варто! Мені відомо принаймні дюжина ваших імен: Анабелла Брейд, Трейсі Кер, Шейла... А втім, не настільки важливо. Гадаю, і нинішня леді Амелія - не справжнє. У вас десятки імен, а я один. Пощадіть! Припинимо безглузду розмову.