2

- Стій, дурепо! Наробиш же справ! - почулося вслід він всезнаючої співробітниці, але мене було вже не зупинити.

З гуркотом відчинивши двері, увірвалася до кабінету і прошльопала з розгону просто на середину.

Сцена, що відкрилася, боляче вколола, додаючи вогню в мою розбурхану свідомість. І посипаючи сіллю, мою зовсім свіжу рану в серці, що кровоточила.

- Що тобі? - поставив занадто грубо запитання директор, заставши мене зненацька.

- Вадиме Борисовичу, - почала я обережно, намагаючись, щоб голос не тремтів. - У мене до вас кілька запитань!

Сказала добре, але занадто емоційно вийшло.

- Не бачиш, я зайнятий, - обірвав він мої починання, ніжно обійнявши «нову співробітницю». - Зайди пізніше!

Обіймати було що. Груди розміру четвертого не менше, та й стегна в обхват усі сто двадцять, і це з тонкою талією. Обличчя я не розгледіла, бо пані ображено відвернулася до вікна, але волосся, розсипане по плечах, було прекрасного рудого відтінку.

Я не витримувала жодного порівняння з нинішньою фіфою зі своїм світло-сірим волоссям, худорлява як дошка, з легкими натяками на форми. Але ноги в мене були казкові. Довгі й красиві. Ось їх я і виставила на загальний огляд у короткій спідниці, на високих підборах.

- У мене дуже термінове запитання, - процідила крізь зуби.

Хотілося закричати від образи й досади. Хотілося вчепитися цьому стервцю в обличчя і відполірувати його гарненько нігтями.

Але нігтики я зазвичай коротко підстригала, і терпіти не могла потворних істерик.

- Я зайнятий! - злісно повторив мій коханець, який різко став колишнім.

Саме в цей момент мене і вразила ступінь зради.

Немов блискавкою шандорахнуло і відкрилося третє око. Яким я відразу ж і побачила підступність усього його плану.

Усе виявилося до банального просто, і від цього за себе прикро втричі більше.

Місяць тому керівництво нашого головного офісу запропонувало розробити проект для іноземного інвестора. При чому, взяти участь могли всі співробітники, починаючи від директорів, закінчуючи простими роботягами, і навіть прибиральницею.

Тому, хто надасть проєкт, який сподобається інвесторам, одразу гарантовано місце в головному офісі в Нью-Йорку. Обіцянка звалилася як сніг на голови, запаморочивши їх ґрунтовно.

У перший тиждень усі завзято взялися за роботу. До другого тижня кількість претендентів сильно зменшилася, бо обов'язковою умовою було досконале знання англійської.

Я теж вирішила взяти участь, скоріше з інтересу, ніж сподіваючись на щось.

В один із днів Вадим застав мене за комп'ютером пізно ввечері. Я була настільки захоплена, що не відразу його помітила. А коли побачила, він раптом запросив повечеряти. Нібито піклуючись про настільки відданих справі співробітників.

З того дня наш роман і почався. Він залицявся красиво. Дарував квіти, водив у кіно, театри і ресторани. Усе як годиться в таких випадках. Спочатку я бавилася, мені імпонувала така увага начальства. А потім, не помітила як закохалася.

У закоханих жінок, як водиться, мізки покидають голову. Ось і я по дурості показала йому весь свій проект. Він похвалив і пообіцяв особисто представити мій проект керівництву.

Подальше, що мені відомо - проєкт схвалили, і в швидкості я очікувала запрошення до головного офісу. Але видно наш начальник вирішив вирушити туди без мене.

Події пронеслися в моїй голові ураганом, і я з низького старту рвонула до свого комп'ютера, вискочивши з кабінету директора, голосно грюкнувши дверима.

«Як можна бути такою дурепою!» - запитувала саму себе, сідаючи на робоче місце і вмикаючи апарат.

Нервно барабанила пальцями, поки він завантажувався.

Не сказати, щоб мені треба було те місце, або я сильно жадала змінити своє життя. Але зрада підстьобувала на вчинення непередбачуваних дій.

Ледве дочекавшись коли система зробить «діліньк», відкрила робочу папку і вражено застигла.

Вона була абсолютно порожня. Жодного натяку на будь-який файл.

Так погано мені в житті ще ніколи не було. Мене опустили на саме дно як жінку, до того ж, вкравши мій проєкт, знецінили як фахівця.

Кілька довгих хвилин я перебувала в шоковому стані, нічого не чуючи і нічого не помічаючи навколо. Пусковою кнопкою став різкий звук гальм за вікном. Мій мозок раптом запрацював в інтенсивному режимі. Настільки чітко і ясно, здавалося, я не могла мислити ніколи.