Глава 12. Всевидячий гриф

Після нічного візиту до Тафарі чаклун ніяк не міг заснути. Зустріч з людиною-леопардом справила на нього гнітюче враження. Він вважав, що не заслуговує на глузування свого покровителя. «Так, я не такий всесильний чаклун, як мої предки, – міркував він повертаючись у ліжку, – але й Тафарі не зрівнятися зі своїм пращуром Іриму. Так, я не такий великий знахар, як Мамбо, але я дарую людям радість, додаючи кат* у свої ліки. Чому пан вирішив надіслати до Мамбо саме мене? Як я зможу протистояти цій відьмі, яка володіє білою і чорною магією та може людину, що їй не сподобалася, перетворити на комаху? Крім того, мені доведеться йти пішки по савані, тому що чаклунка живе в глушині, схиблена на екології і ніколи не їздить на машині…»

Рано-вранці, змучений безсонням Табо почав збиратися в похід. Щоб виглядати якомога скромніше і прихилити до себе Мамбо, чаклун одягнувся в просту, як у дервіша, білу сорочку, зняв з пальців золоті перстні і вирушив у дорогу. Звичайно, півшляху він проїхав на своїй машині, а потім сховав її в тіні акацієвого гаю і далі пішов пішки. По дорозі Табо спробував поставити у своїй свідомості заслін, щоб чаклунка не змогла прочитати його думки. Він весь час повторював той самій куплет ритмічного африканського шлягеру. Якщо чаклунка вирішить «покопатися» у нього в голові – цей нехитрий прийом повинен збити її з пантелику.

Коли Табо підійшов до хатини, господиня вийшла йому назустріч і після привітання запросила зайти в оселю. У чаклуна склалося враження, що Мамбо знала про його прихід і очікувала на гостя. Посеред кімнати вже був сервірований низький дерев’яний стіл, на якому парували склянки з ароматним напоєм. Табо зрозумів, якщо він зараз почне брехати, то Мамбо миттєво викриє його, тому вирішив у своїй розповіді перемішати брехню та правду, щоб складніше було відділити одну від іншої. Чаклун повідомив, що вчора до нього за ліками приходив селянин і між іншим розповів про дивовижне видіння – чорного леопарда і двох білих дітей, які спускалися по схилу пагорба неподалік від хатини Мамбо. Селянин був шалено наляканий, тому що діти-альбіноси можуть приносити нещастя*, а чорних леопардів у цій місцевості вже як 100 років не бачили. Табо закінчив свою розповідь, догідливо подивився на чаклунку і вкрадливим голосом спитав:

– Велика чаклунка Мамбо, чи не можеш ти розтлумачити це ведіння?

Мамбо  не треба було вмикати свої паранормальні здібності, щоб усвідомити, чиє доручення виконує Табо. Вона знала про зв’язки чаклуна з людиною-леопардом та про те, що останній шукає чарівний кинджал. Але їй закортіло трохи подражнити чаклуна, перш ніж відповісти на запитання:

– Вельмишановний Табо, мені не віриться, що духи не захотіли прийти на допомогу такому відомому в окрузі чаклунові, як ви, і не відкрили перед вами істину. Невже досвідчений чаклун помилився у заклинаннях чи не приніс достатньої жертви богам? – Мамбо допитливо подивилася на співрозмовника.

Питання застало чаклуна зненацька. Він почав мимрити щось незрозуміле – мовляв він здебільшого знахар, а не чаклун, що в основному займається травами та грибами…, а ось Мамбо все знає і має найкращий контакт із духами.

Якоїсь миті Мамбо уявила собі Табо в образі таргана, який кидається туди-сюди в пошуках схованки. Їй навіть захотілося перетворити його на комаху, але чаклунка придушила в собі це бажання. Мамбо вирішила, що Табо потрібен їй, щоб виграти час. Нехай він піде до Тафарі і розповість людині-леопарду вигадану нею історію. Поки Тафарі перевірятиме її достовірність, Ейо зможе допомогти Владу та Лізі, у яких настає найвідповідальніший етап їхньої місії.

Чаклунка подякувала Табо за високу оцінку її здібностей і спокійним, переконливим, як у лікаря, голосом повідомила, що нещодавно її попросили знайти двох білошкірих дітей, які приїхали до Африки з Європи разом із батьками, членами археологічної експедиції, яка проводить розкопки в районі ущелини Олдувай*. Діти поїхали на екскурсію в заповідник Масаї-Мара*, відбилися від групи туристів і заблукали. Ейо вирушила на пошуки, прийнявши образ пантери, щоб було легше вступати в контакт з лісовою фауною і дізнатися про зниклих.

– Вона знайшла дітей і привела їх до мого дому, – завершила свою розповідь Мамбо, підлила в склянку гостя ще трохи напою і після нетривалої паузи продовжила:

– Діти вже приєдналися до своєї групи і прямують до заповідника, а потім – до Великих Африканських озер, подивитися на обитель пітона Сельванга, про якого я їм розповіла багато цікавого, – останні два слова Мамбо вимовила з особливим наголосом. – Тому можете заспокоїти селянина, ні йому, ні його односельцям нічого не загрожує. Окрім того, це повна нісенітниця і забобони, що альбіноси приносять нещастя. Вони такі ж люди, як ми, тільки з іншою пігментацією шкіри, – завершила свою розповідь чаклунка.

Табо довелося задовольнитися відповіддю. Розповідь Мамбо звучала правдоподібно, враховуючи її та Ейо чародійні вміння. Чаклун побоявся прямо запитати про кинджал і вирішив якнайшвидше розпрощатися з господинею, щоб не викликати підозри. Коли він пішов, із сусідньої кімнати вийшла Ейо.

– Тафарі явно щось пронюхав, – сказала вона, сідаючи до столу. – Інакше не надіслав би свого розвідника. Думаю, що без моєї допомоги діти не впораються.

– Звичайно, дочко, ти маєш їм допомогти, – підтвердила Мамбо. – Якщо Тафарі дійсно знає про те, що кинджал знайшовся, він не зупиниться ні перед чим, щоб отримати його.

Ейо різко підвелася, підійшла до вівтаря, взяла кілька сушених курячих голів і вийшла у двір. Вона поклала їх на землю біля хатини, потім вимовила закляття. Голови почали випускати неприємний, солодкуватий запах гниючого м’яса, що приваблює падальників. Через деякий час в небі над краалем* закружляло декілька грифів. Птахи спускалися все нижче і нижче, нарешті, набравшись сміливості, приземлилися біля передбачуваної здобичі. Ейо не поспішаючи підійшла до одного з птахів і простягла до нього руку. Гриф низько опустив голову і, ніби кланяючись, підійшов до дівчини. Чаклунка погладила птаха по голові і пильно подивилася йому у вічі. Птах на мить застиг, потім розправив величезні крила, підскочив на лапах і різко злетів у височінь.