Глава 10. Тафарі організовує переслідування

Чаклун Табо висадив Джитуку неподалік села і різко натиснув на газ. Він дуже поспішав передати Тафарі все, що почув від селянина. Адже якщо чарівний кинджал справді знайдено, і людині-леопарду вдасться заволодіти ним, – він стане всесильним. Цілком імовірно, що Тафарі займатиметься політикою, буде прем’єром, або навіть президентом чи королем. Чому б ні? Тоді і Табо знайдеться тепле містечко, наприклад, міністра охорони здоров’я.

Ближче до півночі чаклун під’їхав до вілли голови Товариства Леопарда. Він зупинив машину біля високої огорожі та вирішив попередити господаря про свій візит телефоном:

– Доброї ночі, мій володарю, – чаклун намагався бути якомога ввічливішим, – у мене є термінова новина, яка має Вас зацікавити.

– Сподіваюся, вона вартує того, щоб розбудити мене, – з динаміка телефону загрозливо пролунав хрипкий голос людини-леопарда.

Через декілька хвилин з’явився охоронець і відчинив масивні металеві грати. Табо припаркував машину прямо біля парадного входу і швидко піднявся мармуровими сходами в просторий, сяючий кришталевими люстрами хол. Там, на розкішному оббитому червоним оксамитом дивані, вальяжно розвалився напівсонний голова Товариства.

– Отже, що привело «великого» чаклуна Табо вночі до моєї оселі? – поцікавився Тафарі.

Табо відчув глузливі нотки в слові «великий», але промовчав, бо знав, що в порівнянні зі своїм батьком, відомим свого часу у всій східній Африці чаклуном, він був посередністю. Однак інформація, якою він володів, підносила його у власних очах і дозволяла не звертати уваги на шпильки людини-леопарда.

Чаклун неквапливо сів у глибоке крісло, що стояло поряд з диваном, влаштувався зручніше, витримав інтригуючу паузу і урочисто промовив:

– Кинджал великого Бога війни і металу, покровителя воїнів та мисливців, охоронця правди та всесильного громовержця Нгаї знайшовся!

Було видно, що новина миттєво пробудила Тафарі. Він навіть підвівся з дивана. Пихата міна на його обличчі змінилася здивуванням та зацікавленістю. Табо вловив зміну настрою свого покровителя і зрозумів, що від того, як він представить свою роль у знахідці кинджала, залежить не тільки його репутація могутнього чаклуна, а й уся його подальша доля. Тому свою розповідь почав здалеку:

– Мій внутрішній голос, –гордовито заявив Табо, – підказав мені, що  чаклунки Мамбо та Ейо щось задумують. Я відразу звернувся до духів, і вони розповіли, що чаклунки приховують якийсь великий секрет, але ці відьми настільки захистили його своїми чарами, що духи не змогли зняти заборону. Тоді я послав свою довірену людину до хатини Мамбо, і ось, що він почув…– Табо слово в слово переказав розповідь селянина Джитуку.

Протягом всього оповідання Тафірі нервово покусував золотий ланцюг, що висів у нього на шиї. Коли чаклун скінчив свою промову, людина-леопард різко підвівся з дивана, підійшов до прочиненого вікна і навстіж відчинив його. Здавалося, що йому не вистачає повітря, хоч у холі було свіжо та прохолодно.

– Не розумію, – через деякий час промовив Тафарі, – звідки у білих підлітків кинджал моїх предків, і яку роль вони грають в інтригах чаклунок? Чому Ейо та її мати, якщо вони вже так хочуть нашкодити мені, не можуть самі віддати кинджал Великому Пітону? Навіщо цей цирк з пантерою? Чи вони сподіваються таким чином відвернути мою увагу?

Тафарі впритул підійшов до крісла, на якому сидів Табо, нахилився над ним, спершись на підлокітники, і глянув просто в очі чаклунові. Від цього погляду в останнього пішли мурашки по шкірі.

– Слухай мене уважно, – прошипів людина-леопард, дивлячись в упор на Табо. – Ти завтра вранці поїдеш до Мамбо і спробуєш дізнатися у старої все про цих підлітків. А я зараз же збираю членів Товариства, і ми вирушаємо до озера Вікторія. Це найближче із Великих Африканських озер. Не думаю, що Ейо спаде на думку посилати білих дітей через усю східну Африку до озера Малаві. Зв’язок тримаємо по мобільному телефону. Якщо не додзвонишся, увімкни свій дар телепатії. Ти ж «великий» чаклун! – Тафарі хижо посміхнувся і різко відсахнувся від переляканого, тремтячого всім тілом Табо, що втиснувся вглиб крісла.

Поки Тафарі віддавав накази телефоном своїм поплічникам, Табо вирішив тихенько покинути будинок патрона, щоб не потрапити під гарячу руку людини-леопарда.

Його слабкий дар передбачення не міг підказати йому, в яку драматичну історію перетворяться пошуки кинджала.