Глава 3. Експеримент з привидом

Напевно, кожна людина потрапляла в ситуацію, коли, будучи володарем сенсаційної інформації або страшної таємниці, вона хотіла поділитися нею зі своїми друзями, але боялася, що їй не повірять. А коли все-таки наважувалася на відвертість, то ніяк не могла знайти для цього підходящий момент і слова.

Приблизно в такій же ситуації опинилася і Ліза. «Треба було там, на пляжі, розповісти все Владу, а то вирішить, що я якась ненормальна», – докоряла себе дівчинка. Вона самотньо сиділа на дивані в бабусиній кімнаті і знічев'я малювала пальцем лінії на оксамитовій оббивці. «А може краще не розповідати? Яка нормальна людина може бачити привиди на стінах, а просту залізяку прийняти за африканську маску? У кого з нормальних людей весь час  зникають необхідні речі, а потім знаходяться у найнесподіваніших місцях?» Ліза сумно зітхнула. Вона була страшенно налякана, засмучена і не впевнена в собі.

Раптом у двері тихо постукали, потім вони прочинилися, і в щілині з’явилася голова Влада. Хлопчик, зображуючи чи то мишку, чи то кішку, спритно просочився в щілину і миттю сів на диван.

– Як добре, що ти не спиш. Мої батьки після обіду пішли відпочивати, а мені наказали цілих п’ять сторінок з позакласного читання прочитати. Якщо не прочитаю – не піду сьогодні до аквапарку. Це ж свавілля!

– У мене, бачиш, теж весь стіл книжками завалений. А ще заняття он-лайн, – навмисне зітхаючи і знизуючи плечима відповіла Ліза. Вона дуже зраділа візиту Влада, але намагалася цього не показувати. Після нетривалого мовчання Влад спитав:

– Послухай, ти що на мене образилася там, на каменях?

– Ні, що ти! Але, розумієш…, – невпевнено промимрила Ліза і замовкла.

– Що я повинен розуміти?! Ну гаразд, я помилився. Ніякий це не скарб. Схоже, що хтось із яхти металевий піднос упустив. Але чого ти так налякалася?

Ліза зрозуміла: ось він, той момент, на який вона чекала. Дівчинка сіла прямо, як школярка за партою, поклала на коліна маленьку подушечку і почала смикати її руками. Вона обов’язково мала тримати щось у руках, коли хвилювалася.

– Я хочу відкрити тобі одну страшну таємницю, – пошепки сказала Ліза. – Повіриш ти мені чи ні, мені вже байдуже. І дівчинка почала розповідь про дивовижні речі, які відбувалися під час втечі батька з піратського полону і продовжують відбуватися у їхньому домі до цього дня. Влад знав, що батькові Лізи та його команді вдалося втекти від сомалійських піратів. Про це навіть у телевізійних новинах розповідали. Але ті подробиці, які зараз повідомила Ліза, просто шокували його. Хлопець слухав з широко розплющеними очима, раз у раз повторюючи: «Круто! Оце клас!». З усього оповідання, наповненого дивовижними пригодами, його особливо вразили епізоди з гігантською мавпою, яка виламала тюремні грати, дельфінами, які допомагали втікачам триматися на плаву, падінням зі стелі печери мумії таємничого дервіша, озброєного кинджалом. Саме кинджал Ліза звинувачувала у дивних подіях, які стали відбуватися у її домі. Вона запевняла Влада, що до останнього часу взагалі не боялася темряви і жодних привидів у своїй кімнаті не бачила. Але як тільки в будинку з’явився кинджал, почали відбуватися різні дива.

– Будь ласка, покажи мені кинджал, – благав Влад. – Я дуже хочу його побачити!

– Ні, батько забороняє мені не тільки чіпати кинджал, а й навіть розповідати про нього будь-кому, – запротестувала Ліза. – Я ж сказала тобі, що це страшна таємниця. Її не можна нікому довіряти, пообіцяй, що не розбовкаєш.

– Я ж не дівчинка, щоб розбазікувати, – з образою в голосі повідомив Влад і, нічого не пообіцявши, почав розвивати тему боротьби з нечистою силою:

– Дивилася  «Мисливці на привидів», так вони там привидів спеціальним опромінювачем знищували. Цілком імовірно, що до цього кинджала причепився дух дервіша і таким чином потрапив до вас в дім. О, у мене є супер ідея! – збуджено вигукнув хлопець. – Сьогодні вночі замість опромінювача використовуватимемо кишеньковий ліхтарик і, коли на стіні з’явиться привид, присвітимо йому в очі. Ось буде круто!

В голові у Влада роїлося безліч «супер» ідей і способів їх здійснення, наприклад, взяти кинджал і кинути його в багаття, щоб дух дервіша згорів, закопати кинджал в пісок на пляжі і вимовити чарівне заклинання, що відганяє злих духів, або, зрештою, коли привид вкотре з’явиться на стіні, кинути в нього футбольний м’яч.

Ентузіазм Влада розвеселив і надихнув Лізу. «Справді, чому б не спробувати? Ідея з кинджалом безглузда, а ось ліхтарик та футбольний м’яч – це цікавий хід», – подумала вона.

– Але я не знаю, де краще почати полювання – в кімнаті у бабусі чи в моїй спальні? – спитала дівчина.

– Почнемо з бабусиної кімнати, – запропонував Влад і пояснив свій вибір. – Розумієш, мої батьки дуже чуйно сплять, а тато стає дико злим, якщо його розбудити невчасно. Коли всі заснуть, я тихенько прокрадусь до бабусиної кімнати, і ми разом почнемо полювання. Тільки будь напоготові!

– Чудово! Моя бабуся спить так, що з гармат пали – не розбудиш, – прокоментувала Ліза. – Тільки у мене ліхтарика нема, а у тата я просити не хочу.

– Нема проблем, у мене є класний військовий ліхтарик на супер батарейках – може цілу ніч горіти, – гордо заявив Влад.

Так і домовились. Тепер залишалося лише дочекатися ночі та не заснути.

***

Коли спала спека, розморені післяобіднім відпочинком батьки, позіхаючи, виповзли зі своїх кімнат і вирішили їхати до аквапарку.