Частина 27. Перший поцілунок, або "я не розумію того, що відчуваю до тебе"!

Саске підходить впритул, а я інстинктивно розвертаюся до нього спиною. Рухи виходять самі по собі, варто лише піддатися ритму музики та відігнати від себе страх. Хлопець трохи нахиляється вліво, наче намагається привернути мою норовливу увагу, проте, я віддаляюсь в протилежну сторону, не відводячи від нього грайливого погляду. Тепер він повторює свій рух, пластично нахиляючись вправо, але я граюся в недоторкану, уникаючи його танцювальних залицянь, тому одразу доволі артистично відхиляюся в інший бік. Ми захоплюємо глядачів тією іскрою, яка розгоряється між нами на їхніх очах. Всі гучно аплодують, викрикуючи з дивовижним захватом.

Нарешті я роблю крок вперед, однак, рука хлопця доволі лагідно й примусово водночас лягає на мій живіт, повертаючи мене назад, чим міцно притуляє спину до торса мого партнера. Натовп знову зривається на лункі крики, зачаровано спостерігаючи за кожним нашим рухом. Ми синхронно виляємо стегнами, не відходячи одне від одного ані на дюйм.

Виявляється, що я ледве не проґавила шанс здобути захоплення інших тим, що я зазвичай не звикла робити! Танцювати на очах людей, рухатися вільно та невимушено, просто так, як мені кортить… чому я взагалі боялася спробувати щось нове для себе? Чи варто потурати страху, який позбавляє нас таких яскравих й наповнених життям митей? Навіть помилятися й отримувати цінний досвід — це теж варто робити час від часу.

Хлопець різко розвертає мене до себе, а в цей час його рука лагідно ковзає вздовж моєї спини, доводячи її до мурах. Одним рухом він знов притуляє мене до себе, певно, відчуваючи наскільки шалено колотиться моє бідолашне серце! Його очі гіпнозують мій погляд, однак, я з усіх сил намагаюся триматися, наче це все для мене — звичайна гра.

Все вірно, ми просто відіграємо свою роль, аби в Юкі зірвало дах! Проте не помітити наскільки ми розуміємо одне одного й без зайвих слів — неможливо. Коли я кладу свою руку на плече Учіхи, він одразу переходить до наступальних дій, нахиляючи мене донизу. Однією рукою він тримає мою талію, а іншою підтримує стегно, змушуючи мене за мить почервоніти від несподіванки. Зависаючи в цьому положені, ми дивимося одне одному в очі, забувши як слід правильно дихати. Переривисте, збите дихання ледве виривається з грудної клітини, а в животі, здається, вирує скажений гурт навіжених метеликів! Гучні оплески нарешті доходять до мене ззовні, і я приходжу до тями, коли хлопець повертає мене в рівне положення. Трясця! Що це в біса було таке? Голова ще досі йде обертом, але ми вклоняємося, відчуваючи непідробний захват глядачів!

Пісня змінюється й черговий жвавий мотив сколихує натовп на танцмайданчику. Тільки зараз я згадую про Наруто, який стоїть поряд з Хінатою, грізніший за дощову хмару. Не зважаючи на його вбивчий вираз очей та незадоволене обличчя, Узумакі стримується від звичного з’ясування стосунків з Учіхою. Хлопець лише пропалює мене осудливим поглядом суворих блакитних очей, граючи вилицями.

— Ходімо, красунчику, — каже Хіната, грайливо тягнучи Наруто за краватку, аби він слідував за нею в коло.

Виляючи стегнами, вона нагадує мені левицю, яка абияк намагається привернути увагу свого лева. Дівчина підморгує мені, натякаючи: «з цим я розберуся власноруч». І за мить щось неприємне ойкає всередині, коли я проходжу повз пари, черга якої зривати гучні оплески схвильованої публіки. Займаючи своє місце, я доволі розгублено спостерігаю за наступними танцюристами, наче боюся того, що ось-ось маю побачити.

— Ти молодець, — каже мені Саске, нахиляючись до мого вуха через гучну музику. — З нас вийшла гарна пара… в танці, звісно.

Однак моя увага прикута лише до тієї парочки, яка стоїть прямо переді мною! Наруто відіграє роль недоторканого хлопця, не відповідаючи на звабливі рухи Х’юги, яка наче змія, обвивається довкола нього. Проте ті блакитні, звабливі очі дивляться лише на неї, немов крім цієї дівчини не існує нікого та нічого важливішого! Серце стискається в грудях, і я невимушено напружуюся, коли долоня Хінати ковзає вздовж торса хлопця, а сама Х’юга повільно присідає, вигинаючи всі видатні форми, аби він зрозумів, що втрачає. Я ледве стримую себе, щоб не зірватися з місця, однак, Наруто просто шокує мене наступною дією: він нарешті торкається дівчини, кладучи долоню на її гнучку талію, зменшуючи між ними відстань до лічених сантиметрів! Про що він в біса тільки думає?! Певно, моє роздратування доволі легко помітити, адже Саске зненацька торкається мого плеча, насторожено дивлячись на мене.

— Так, — розгублено відповідаю я, — гарна пара!

Учіха понурює погляд, прибираючи від мене руку, в той час, коли натовп вибухує від шалених криків захвату. Наруто допомагає дівчині заплигнути на себе, на диво не засвітивши всім свою спідню білизну, а після він так само нахиляє Хінату, підтримуючи її однією рукою. Та це навіть у порівняння не йде з тим дитячим танцем, який ми станцювали з Саске! Вона обхопила його геть усіма кінцівками, а він лише цьому радий! Хто тепер з нас має право дивитися настільки осудливо? Трясця! Чого мене це взагалі переймає? Яке мені до цього клятого бовдура діло?! Коли вони випростовуються, присягаюся, атмосфера між ними настільки палка, що не помітить лише останній йолоп на планеті! Мені стає так неприємно й кривдно, що я відвертаю від них погляд. Та на моє щастя, я бачу як Темарі виходить з кола, прямуючи до вбиральні, і я розумію — це мій шанс втекти звідси!

— Куди ти? — з нерозумінням запитує в мене Учіха, хапаючи мене за руку в останню мить. — Щось сталося?

Його очі уважно вивчають мій вираз обличчя, однак, я вже ледве тримаюся. Всередині вирують такі незрозумілі й огидні почуття, а я зовсім не розумію як саме мені приборкати їх!

— Мені до вбиральні треба! — усміхаюся я, вказуючи в сторону туалетів. — За мить повернуся, гаразд?

Чи щирою виглядає моя усмішка? Мені здається, як всі помічають те, що я так відчайдушно стараюся приховати! Яка ж я дурепа! Саске все бачить! Він безумовно розуміє все й без жодних слів. Його очі здаються мені такими холодними й сумними, що аж на серці крається!