Частина 23. Підступний план розкрито! Ми обов'язково здолаємо всі перешкоди!

Здоровезний чоловік з лисою головою мовчки хапає хлопців за шкірки, наче вередливих кошенят, та розтягує їх в різні боки. Однак ці бовдури лише фиркають, підкоряючись суворому погляду моторошного наглядача з лячним шрамом на обличчі, а я здригаюся від страху, коли на моє плече лягає велика долоня іншого здорованя в строгому костюмі, який, мушу зазначити, йому аж ніяк не пасує. Одежа на ньому тріщить по швах, сковуючи його рухи. Певно, цей мафіозі звик до більш просторого вбрання.

— Четверта аудиторія, — спокійно, але й водночас примусово промовляє він, вказуючи жестом руки на відчинені двері. — Я проводжу.

Його слова змушують до негайного підкорення, до того ж він підштовхує мене рукою в спину, аби я рухалася швидше. Цей кремезний чоловік відгороджує мене корпусом від хлопців, коли ми проходимо повз них. Через страх я розгублююся, блукаючи поглядом напівтемним коридором, де бачу відкритими лише три кімнати.

— Все буде добре, Сакуро! — кричить мені в спину Наруто, але я боюся навіть озирнутися, щоб побачити вираз його обличчя.

Лише перед входом у свою аудиторію я на мить зустрічаюся поглядом з Саске, якого так само як і мене супроводжують прямісінько до дверей. Він усміхається мені перш ніж увійти до кімнати. Наруто ж зникає з поля зору надто швидко, тому що його аудиторія найближча до виходу з приміщення. Краєм ока я уловлюю його постать, яка за мить щезає за дверима.

Лячний наглядач все ще суворо пропалює мене очима, не промовляючи жодного слова, він змушує мене пройти всередину. Мені не залишається нічого іншого, як переступити поріг, й відсахнутися від дверей, якими гримають перед моїм носом. Гарний початок! Трясця!

— Сакуро? — окликає мене знайомий жіночий голос.

Повертаючись, я бачу Хінату Х’юга, яка стоїть посеред кімнати, тримаючи руки схрещеними на грудях. Біля неї тремтить занепокоєна Іно, нервово оглядаючи кабінет. Крім нас в аудиторії сидить ще одна білявка з команди Сасорі — Темарі, дівчина з команди Кетсукі, той хлопець, який штовхнув мене на забігу, Рок Лі та ще одна дівчина, ім’я якої я не можу пригадати. Команда останньої з’явилася на поле першими, однак, їхній куратор не привітався з Какаші, понуривши погляд. Через те як вони поводилися, намагаючись привернути увагу хлопців, та факт того, що вони не входять в наш альянс, я не стала навіть намагатися запам’ятати будь-які деталі про них.

— Всі в зборі? — усміхаюся я, поводячись доволі спокійно. — В цій аудиторії семеро. Якщо розділити всі команди на три аудиторії, то має бути чітко десятеро конкурсантів в кожній, проте, в нашій всього семеро! А отже, в інших має бути аж дванадцять та одинадцять людей відповідно! Ми потрапили в кімнату з меншою кількістю людей! Це доволі дивно, не вважаєте? Цікаво… навіщо нас взагалі розділяти?

Можливо, вони вивчали нас та нашу поведінку? Цей розподіл не випадковий? Однак мені не зрозуміти чим саме вони керуються, розділяючи нас таким чином!

— Ті амбали були лише на вході, ви помітили? Всередині нікого немає. Навіть зараз нас ніхто не контролює, хоча перший екзамен ось-ось почнеться! — схвильовано зазначає Іно, обнімаючи себе руками, аби трохи заспокоїтися.

Вона така налякана, що мені навіть стає її шкода. Нас розділили не просто так, до того ж вона має рацію щодо контролю проведення іспиту. Крім конкурсантів в нашій аудиторії жодного дорослого! Що саме вони підготували для нас?

Я важко зітхаю, оглядаючи кабінет. Лише зараз мені впадає в очі великий монітор, що простягається вздовж стіни. Можливо, вони спілкуватимуться з нами через нього? На одинарних партах лежать закриті конверти з завданням, ручки та пляшки з водою. Все здається цілком доречним, не зважаючи на те, що ніхто не запобігає відвертому списуванню. Я намагаюся відшукати камери, але не знаходжу жодного натяку відео спостереження. Вони нашпигували це приміщення прихованими камерами, чи це буде лише заважати? Якщо припустити, що клан Кетсукі підготував щось підступне, відео докази стануть лише на заваді їхнім намірам.

— Теж помітила відсутність камер? — спокійно питає в мене Темарі. — Я обнишпорила кожен закуток в цій кімнаті. Вони не спостерігають за нами, а отже ніхто не завадить їм зашкодити процесу. Нам потрібно бути напоготові.

Вона розмовляє тихо, аби люди, що не входять в альянс, не змогли почути її слів. Хіната незадоволено фиркає, сідаючи за парту. Решта повторюють за нею, адже до початку залишається одна хвилина. Зворотний відлік з’являється на моніторі, підтверджуючи мої здогадки: вони справді спілкуватимуться з нами саме цим шляхом.

— Будь обережною, — кажу я дівчині, прямуючи за вільну парту.

Займаючи своє місце, я відчуваю напруження, що панує в цій кімнаті. Всі починають нервувати все сильніше, спостерігаючи як минають секунди на моніторі. Поправляючи комір худі, я роблю глибокий подих, намагаючись приборкати страх перед невідомим.

— Вам не здається, що тут надто спекотно? — зауважує хлопець, який підступно штовхнув мене в минулому. — Всі вікна щільно закриті, а тут стоїть просто неможлива спека!

— Ти просто надто нервуєш, Тору, — усміхається дівчина з команди Юкі.

Вона спокійно бере пляшку з водою й починає жадібно пити, наче не вбачає нічого дивного. Хлопець повторює за нею, випиваючи майже половину вмісту пляшки за раз. Він й дійсно надто червоний від спеки, навіть волосся геть мокре від поту! Хіната зверхньо окидає присутніх зневажливим поглядом, махаючи закритим конвертом, наче віялом. Дійсно, в цьому приміщенні доволі душно! Однак я спокійно переношу навіть найнестерпнішу літню жару, ця спека поки що не заважає, проте, не може не викликати підозри. Чому вони зачинили всі вікна? На вулиці доволі прохолодно, чого не скажеш про температуру в цій аудиторії!

Ці пляшки… вони спеціально створили умови, аби ми пили воду? Чи я надто підозріло ставлюся до, здавалося б, звичайних речей?

— Десять секунд! — скрикує Іно, відкриваючи пляшку. Вона жадібно ковтає воду чи то через спеку, чи від хвилювання, яке накриває її дедалі сильніше.