Частина 19

Після сніданку ми збираємося в нашому котеджі, як нам і наказував Какаші. Через нещодавню сварку в машині вся наша трійка сидить, занурена у свої роздуми. Ніхто з нас не бажає навіть дивитися одне на одного, зайнявши місце в різних кутах просторої та дуже світлої зали. Поруч з моїм великим кріслом стоять декілька стелажів з книгами, які тягнуться до самої стелі. Я уважно розглядаю різноманіття цієї бібліотеки, не приховуючи захоплення. Наруто сидить на просторому, низькому підвіконні, де лежать декілька декоративних подушок, й пильно вдивляється у пейзаж за вікном. Саске лежить на великому дивані, який займає значну частину цієї кімнати, байдуже дивлячись щось в телефоні. Кожен з нас ще досі не розпакував своєї валізи, просто закинувши її до кімнати та навіть не поцікавившись місцем, де ми маємо прожити цей час. Моя кімната розташована на першому поверсі цього затишного котеджу, в той час, коли хлопці та Какаші-сенсей зайняли кімнати на другому.

— Які слухняні дітки. — Вчитель заходить до будинку, розриваючи тишу, яка почала відверто тиснути. — Підійдіть до мене ближче.

Сенсей тримає в руках якийсь маленький гумовий м’ячик, грайливо підкидаючи його вгору. Ми виконуємо наказ вчителя, неохоче стаючи поряд одне з одним. Какаші кидає м’яч Саске, який без особливих зусиль ловить його та розглядає дивний предмет у своїй руці.

— Що це? — байдуже питає Учіха, не розуміючи сенсу завдання.

Наруто зводить брови, виказуючи повне не розуміння того, що відбувається, проте, на моє здивування, він не каже в голос те, що думає. Стриманий Наруто — це для мене дивина.

— Це м’ячик вибору, — весело відповідає Какаші. — Ми з вами розіб’ємося на пари й працюватимемо весь тиждень окремо одне від одного. Ти маєш зробити вибір, Саске. Віддай цей м’ячик тому, кого обереш собі в пару.

Я округлюю очі, намагаючись збагнути намір вчителя. Какаші нічого не робить просто так, тому це неабияк насторожує. Що саме він прагне донести, або чому навчити, розділивши нас?

— Але нас троє, — спокійно зауважує Наруто, ще більше дивуючи мене своєю поведінкою. — Хтось не матиме пари.

Через інцидент з Сасорі сенсей прагне відокремити нас, але навіщо? Мені здається, треба покращити взаємини в команді, але вчитель діє навпаки. Він хоче, аби я працювала окремо від хлопців? Мені це до вподоби, проте, так ми віддалимося ще дужче.

— Ваш «третій зайвий» працюватиме зі мною, — усміхається крізь маску вчитель. — Все дуже просто!

«Третій зайвий» — це безумовно про мене. Какаші планує розділити нас таким чином, аби я тримала дистанцію від цих двох. Та я ніяк не можу збагнути, що саме непокоїть вчителя. Невже, це через цю безглузду сварку вранці?

— Сакура, — без вагань каже Учіха, спокійно віддаючи мені м’яч.

А це вже не за планом, отакої. Невже, Саске розгадав намір сенсея? Якщо це змогла зробити я, немає сумніву, що й Учіха дістався того ж висновку!

— Якого біса? — обурено кричить Наруто. — Чому це він має обирати собі пару? Я не згоден!

Цілком передбачено, що Наруто не погодиться на це. Працювати з вчителем протягом тижня — занадто для Узумакі. Цей хлопець ненавидить нудьгу, а з Какаші навряд чи буде змога уникнути навчання без зупинки та відверто байдикувати. Сенсей безумовно врахував це.

— І кого б ти вибрав, Наруто? — із зацікавленням питає вчитель. — Хочеш працювати з Саске?

Авжеж. До цього все і йде. Наруто сто відсотково обере Учіху! Я ледве помітно усміхаюся, очікуючи на передбачувану розв’язку.

— Звісно, що ні! Я обираю Сакуру собі в пару! — задиркувато відповідає Узумакі, чим змушує мене вкотре здивуватися.

Та годі! Вони не хотіли навіть дивитися в мій бік, а зараз сперечаються з ким я працюватиму? Що взагалі відбувається? Сенсей сміється, та я розумію, що все буде так, як він того прагне.

— Зрозуміло, — зітхає Какаші, понурюючи погляд, — тоді не залишається іншого виходу. Сакура, ти сама обереш собі пару, якщо вони не можуть поділити тебе. Обирай, хто більше тобі до вподоби.

Ось і воно! Він кладе руки на плечі хлопців, тримаючи їх на відстані один від одного. Тепер все зрозуміло. Вчитель прорахував все до деталей, авжеж? Я сама маю обрати його, тому він і поводиться настільки невимушено. Я надто кмітлива, аби передбачити це! Саске з Наруто уважно дивляться на мене, наче й дійсно вірять, що я обиратиму когось серед них.

— Я обираю вас, вчителю, — спокійно кажу я, жбурляючи м’ячик Какаші в руки.

Вчитель усміхається крізь маску, і я розумію, що розв’язала цю хитру задачку. Все дійсно так, як я і передбачала: Какаші від самого початку хотів відділити мене від хлопців! Наруто пирхає через мій вибір, закочуючи очі, та прямує до своєї кімнати. Саске поводиться більш стримано, проте, перш ніж піти нагору слідом за другом, він невдоволено окидає мене поглядом своїх чорних очей. Хлопці гримають дверима, виказуючи своє ставлення до того, що відбувається, а я лише зітхаю, важко зітхаючи.

— Ходімо, Сакуро, — каже мені вчитель, прямуючи до виходу з котеджу. — Пройдемося трішки та поспілкуємося віч-на-віч.

Ми виходимо на двір, крокуючи невеличкою стежкою, яка тягнеться вздовж всього табору. Інші будинки розташовані приблизно у ста метрах один від одного, відгороджені деревами, кушами та невеличкими бесідками, густо вкритими плющем. З усіх боків наш табір оточує ліс, тож здається, що ми ховаємося від усього світу в цьому таємному, прихованому від бурхливого світу місці. Я вдихаю на повні груди свіже повітря, дивлячись у небо з пухкенькими, чудернастими хмарами, які повільно та ліниво пливуть собі у справах.

— Ви хотіли поговорити зі мною? — питаю я, порушуючи тишу.

Вчитель зупиняється, оглядаючись, аби впевнитися, що більш нікого немає поруч. Він крутить той гумовий м’ячик у руці та важко зітхає.

— Так, — спокійно відповідає він. — На жаль, я мушу говорити про це відверто, адже мені не подобається те, що відбувається у вашій команді. Наразі ситуація змушує мене відкрити тобі очі, аби ти зробила дуже важливий вибір.