Частина 17. Емоційні гойдалки. Чи впораюся я з усім цим?

— Команди, які проходитимуть екзаменаційне оцінювання, мають зібрати речі та рівно о сьомій годині ранку бути біля адміністративного корпусу. Наразі ухвалено рішення щодо окремого розселення конкурсантів у таборі, розташованому поза межами школи. Задля уникнення надзвичайних ситуацій, які заважатимуть проходженню іспиту, — голосно промовляє Цунаде-сама. — Наполегливо прошу кожного не перетинати особисті кордони інших учасників як зі своєї, так і з команд суперників! Щодо розселення в таборі. Кожній з десяти команд буде відведено котедж, де кожен матиме власну комфортабельну кімнату з усім необхідним для проживання. У кожному будинку проживатиме й офіційний представник команди – ваш куратор дбатиме про безпеку та дисципліну. Відтепер ви цілковито матимете змогу зосередитися лише на підготовці до ваших іспитів.

Я спостерігаю як жвавішає натовп через таку чудову перспективу. Усмішка осяює моє обличчя, адже тепер можна не хвилюватися про дівчат, які підстерігатимуть мене деінде, аби зірвати на мені своє обурення. Так! Це чудова новина! Попри застереження Какаші, мені здається, що це нововведення неабияк покращить моє життя! Однак вираз обличчя Хінати мене дещо лякає. Я спостерігаю як вона починає кривитися від гніву. Напевно, вона не очікувала таких змін. Вона завжди стоїть осторонь хлопців, наче вони неабияк дратують її лише однією присутністю. Тепер вона має жити з ними в одному будинку та бачити їх щодня.

— Наприкінці кожного тижня ви складатимете іспит. Результати відображатимуться у рейтингу, до якого кожен матиме вільний доступ через будь-який пристрій, — продовжує чоловік у діловому костюмі. — Команда, яка знаходитиметься на останньому місці після оголошення та підрахунку результатів, вибуватиме в той же день, а також має покинути табір протягом одного дня, після того, як її номер буде видалений із загального рейтингу. Перший ваш іспит відбудеться за тиждень, інші правила та умови складання кожного іспиту окремо вам розповість ваш ментор після прибуття до табору. Ваші батьки проінформовані щодо вашого тимчасового переселення, а також щодо умов проживання та харчування на період проведення іспитів. Нехай щастить!

Усі зосереджено спостерігають за трійкою організаторів, і я відчуваю як зростає напруження. Так, Какаші розповідав нам про рейтинг, проте, він не зазначив, що кожного тижня команд ставатиме дедалі менше. Тобто за тиждень хтось покине табір?

— Хочу від себе додати, — звертається до нас Джирая-сама із суворим виразом обличчя, — не забувайте хто ви є насправді та заради чого долаєте цей складний шлях! Не дозволяйте нікому стати на заваді вашої мрії!

Пані Цунаде наказує усім командам розійтися по гуртожитках та разом із Джираєю-сама та загадковим чоловіком прямує в напрямку адміністративного корпусу. Вона здається мені доволі напруженою й дещо обуреною, напевно, щось неабияк дратує цю авторитарну жінку. За словами Какаші сенсея вона втрачає владу у власній школі, тому мені цілком зрозумілий її стан. Джирая-сама ж виглядає серйозним, проте, на відміну від нашої директорки, трохи засмученим. Його слова ще й досі лунають у моїх думках. «Не дозволяйте нікому стати на заваді вашої мрії»? Можливо, це він адресував самому собі?

Крокуючи полем, я відчуваю як волосся на руках стає дибки. Що це за дивне, тривожне відчуття? Я озираюся й бачу пронизливий погляд карих очей, які уважно розглядають мене, вивчаючи з ніг до голови. Це той рудий хлопець, чия команда прийшла останньою. Чому в мене погане передчуття щодо нього? Він наче з нашого альянсу, чи не так? Тоді чому його погляд настільки бентежить мене?

— Сасорі! — гукає його обурена дівчина з чудернацькими хвостиками, які стирчать у різні боки. — Скільки тебе чекати, га? Ми з Гаарою підемо без тебе, телепню!

Він усміхається подрузі, чухаючи потилицю, та прямує до своєї команди. Проте на якусь мить наші погляди знов зустрічаються, й він підморгує мені, грайливо усміхаючись на останок.

— Що це за дивак? — белькоче Наруто, позіхаючи. — Чого це він мені підморгує?

Узумакі потягається та ще раз дуже голосно позіхає, натякаючи на безмежну втому. Саске лише закочує очі та трясе головою. Однак від слів цього бовдура моє хвилювання починає зникати. В блакитних очах я бачу веселий вогник, але не розумію, чи Наруто жартує, чи ні.

— Це він не тобі, бовдуре, — спокійно відповідає Учіха.

Наруто одразу ж обурюється, але я бачу лише комедійну сцену, яка дарує мені усмішку. Навіть Какаші усміхається, здіймаючи маску.

— Що? Ти що в нас пуп землі, чи що? — дратується Наруто, кривлячись наче справжній телепень. — Чому всі повинні неодмінно підморгувати лише тобі?

Саске важко зітхає, здіймаючи брови. Йому вочевидь бракує слів. Какаші починає сміятися, ляскаючи Наруто по плечу. Однак все-таки мені здається, що Наруто зовсім не жартує, а каже те, що й насправді думає. Його погляд з непорозумінням оглядає всіх присутніх. Хлопець здається досить щирим.

— Це він до нашої Сакури заграє, — відповідає вчитель, від чого я миттєво шарію.

Наруто округляє очі, дивлячись то на мене, то на Саске, то на вчителя, наче намагається щось збагнути. Саске киває йому, аби підтвердити слова сенсея, і тільки зараз до цього йолопа доходить усвідомлення. Узумакі округлює очі, немов це дуже вражає його. Або він талановитий актор, або останній бовдур!

— Що?! — кричить Наруто так голосно, що на нас обертаються ті, хто ще не встиг покинути поле. — Якого дідька він собі дозволяє?

— То краще б він й справді підморгував тобі, чи мені? — сміється Учіха.

Узумакі дивиться на друга, і в мене складається таке враження, що він не розуміє жодного слова – настільки телепкуватий вираз його обличчя. Мені не дуже подобається ця ситуація, та ще й стає дедалі холодніше. Мої руки вже геть крижані, тому я намагаюся зігріти їх, дмухаючи на них теплим диханням. Холод пробігає по спині, змушуючи тіло здригнутися. На сьогодні з мене досить!

— Я повертаюся в гуртожиток, — байдуже промовляю я. — Зустрінемося вранці.