Частина 10

Виходячи з машини, я чую класичну музику, яка панує у просторі. Коноха сяє яскравими китайськими ліхтариками та гірляндами, які прикрашають алею, що веде до величезної актової зали, де зазвичай проводяться всі урочисті заходи нашої школи.

Ця вечірка неодмінно відрізняється від інших буянням барвистих декорацій та витонченістю, з якою вони підібрані. Напевно, тут доклали руку найкращі дизайнери, адже лише від одного погляду на їхню роботу я ціпенію, з тремтінням розглядаючи всі ці вогники, які ширяють над головою. Все здається настільки розкішним, що я відчуваю себе наче у чарівній казці.

Не дивно, що біля входу до зали скупчується купка зівак, які намагаються зазирнути всередину, проте без успіху: біля дверей стоять двоє камердинерів, які відчиняють двері лише запрошеним гостям. Ці двоє високих чоловіків на вході одягнені настільки вишукано, що я просто блякну на їхньому тлі. У мене з’являються сумніви, що нас взагалі пропустять на таку помпезну вечірку в наших повсякденних костюмах.

Здалеку я помічаю дівчат з інших команд, які виряджені у дорогучі вечірні сукні, наче казкові феї. Вони виглядають настільки бездоганно, що мимоволі закрадається думка, ніби ми потрапили на пишний бал, а не на формальну вітальну вечірку. Чоловіча половина гостей виглядає як з голочки: з гарною зачіскою, одягнені у винятково модні та дорогі костюми, які витончено сидять по фігурі. Хлопці здаються мені галантними принцами, які супроводжують своїх чарівних фей-принцес.

Кинувши погляд на Наруто та Саске, я не можу стримати усмішки, адже і їхні костюми не під стиль цього розкішного заходу. Розпатлане волосся моїх напарників стирчить в різні боки, але, якщо чесно, це навпаки грає їм на руку, адже замість суворості та лиску вони випромінюють привабливу грайливість й харизму. Ні про який пристойний вигляд мова й не йде, але повинна зазначити, що ці двоє навіть у такому одязі виглядають неперевершено. Вони вміють зачаровувати погляд в будь-якому вбранні, адже одяг лише підкреслює їхню красу, а не навпаки. Деякі, на мою думку, не вміють тримати себе навіть у костюмі від найдорожчого та найвідомішого модного будинку. І це захоплює ще більше.

Хлопці спокійно крокують поруч, але здається, ніби весь світ кружляє довкола них. Впевненість у їхньому погляді та рухах лише доповнює образ двох серцеїдів, народжених для подібних вечірок, і це помітно неозброєним оком.

— І пам’ятайте, ви повинні поводитися впевнено, наче ваш зовнішній вигляд – це частина плану, — нагадує нам Какаші, коли ми практично підходимо до сходів. Проте я здогадуюся, що його слова призначаються тільки мені. — Не лише на початку… тримайтеся згуртовано до кінця цього вечора. Ви тепер найкращі та найближчі люди одне одному, принаймні так повинні думати всі інші. Та не варто поводитися награно, будьте самі собою.

— Не турбуйтеся, сенсею, — усміхаюся я, — награність – це не про нас!

Какаші зітхає, усміхаючись у відповідь з-під маски. Він має змогу супроводжувати нас лише до головного входу, тому ввійти всередину нам доведеться вже без нього. Куратори команд повинні відправитися на збори, на яких їм будуть розголошені правила та офіційна дата першого іспиту.

— Сакуро, — вчитель заправляє пасмо волосся за моє вухо, — ти найкрасивіша дівчина серед усіх на цій вечірці, немає значення, в що ти вдягнена. Впевненість у собі – найголовніше наразі. Якщо ти в це не віриш, ніхто не повірить!

Він суворо дивиться на хлопців, аби ті дбали про мене, наче я маленька дитина. Трохи неприємно від того, що геть всі бачать моє збентеження через цей клятий костюм. Невже, я виглядаю настільки невпевнено, що Какаші так хвилюється за мене?

— Сенсею, — із сумом тягну я, — я…

— Ви обидва повинні дбати не лише про себе, — вчитель звертається до моїх напарників, не даючи мені змогу закінчити, — зробіть так, щоб всі побачили, що вона для вас особлива!

— Сенсею, — перебиває його Наруто, бешкетно підморгуючи вчителю, — хіба Сакура не особлива? Ми все зрозуміли, не хвилюйтеся.

Наруто усміхається, дивлячись на мене ніжним поглядом, чим бентежить ще більше. Чому всі поводяться так, наче я якась невдаха? Чому потрібно робити з мене слабку дівчинку, за якою всі бігають, наче за писаною торбою? Як в цій ситуації бути впевненою у собі, коли навіть вчитель не вірить у тебе та каже такі дурниці?

Тим часом Какаші дивиться на Саске, напевно, чекаючи від нього такої ж реакції, як і в Узумакі, але той лише незадоволено зітхає, відводячи погляд убік. Сенсей розуміє, що ми не стали за день настільки близькими, аби не контролювати власні вчинки. Він, на мій погляд, занадто піклується про речі, які наразі не такі важливі. Через те, що Учіха довго мочить, роблячи погляд неабияк суворим, атмосфера стає більш напруженою.

— Я вмію підлаштовуватися під ситуацію, якщо ви про це, — гарчить Саске, вочевидь дратуючись через тиск Какаші, — мені здається, варто зупинитися на цьому. Час вже йти на цю кляту вечірку!

Сенсей даремно робить нам таке безглузде напуття, адже відстань між нами лише збільшується через його слова. Тепер Саске зовсім не може дивитися на мене без закочування очей чи пирхання, від чого я й сама дратуюся. Ми тільки-но стали ближче одне до одного. Звідки береться ця дурна незручність?

— Чудово! — радісно вигукує Какаші, ляскаючи хлопців по плечах, тим самим підштовхуючи їх уперед. — Якщо ви готові, не зволікайте. Успіхів вам, сьома командо!

Я вдячна сенсею за те, що він, нарешті, закінчує цю безглузду частину із вказівками та надає нам право самостійно вирішувати, що варто робити, а що ні. Ми дійсно приїхали впритул до початку, тому всі вже перебувають всередині. Усе всередині мене вирує від одного погляду на двері, куди нам належить увійти з гордо піднятими головами.

Ми підіймаємося сходами, і, як і очікувалося, камердинери окидають нас недовірливим поглядом. Мабуть, вже були спроби пробратися на вечірку без запрошення, а наша трійка надто не вписується в атмосферу розкішного святкування.