Розділ 1.3

Темно-вишнева карета мчала по лісових хащах іноді встрягаючи в кучугурах снігу, з трьома білими конями. Це їхав темний володар зі своєю дружиною. Карета під'їхала до маленького дерев’яного будиночка, з невеликими віконечками Арон був в темно-зеленому камзолі з золотою вишивкою по краях, і червоній сорочці яка підкреслювала, чорні очі короля демонів, він вийшов з карети, протягнувши руку, щоб допомогти вийти Аді, вона була вдягнена в хутряну накидку та темно-фіолетову сукню, яка була вишита трояндами зі срібних ниток, із глибоким вирізом на спині. Пара швидко зайшла в будинок.
-Доброго дня, проходьте, присідайте, ми з тітонькою Вєстою вас чекали. – Радісно сказала дівчина на вигляд їй було приблизно двадцять років, з довгим рудим волоссям заплетеним у дві коси карими очима, ластовинням, та трохи блідою шкірою. Вона була вдягнена в зелений сарафан та білу блузку. Побачивши розгублені погляди демонів, дівчина пояснила.
-Я Тріс, учениця віщунки Вєсти. – Радісно сказала дівчина.
-Я її зараз покличу! – Сказала Тріс і швидко вийшла із кімнати. Через декілька хвилин, вона повернулась.
-Вєста зараз прийде, почекайте декілька хвилин. – Сказала учениця, ставши біля масивного дерев’яного крісла біля столу на якому стояла кришталева куля.
Через декілька секунд, в кімнату зайшла Вєста. Це була жінка похилого віку, років шестидесяти, із темно-зеленим волоссям, пов’язкою на очах, шкіра жінки була блакитного відтінку, сухі губи темно-червоного відтінку. Тріс допомогла вмоститись на крісло Вєсті. Та стала за спиною віщунки, учениця розв’язала очі жінці, віщунка відкрила очі вони були білими. Вєста підняла руки, кришталева куля наповнилася сірим димом. Вона опустила руки на кулю, та замиготіла всіма кольорами веселки, очі Вєсти також замиготіли.
-Я бачу багато смертей, багато замахів на життя вашої доньки. Все через її долю, вона приведе до миру, миру та процвітання трьох королівств. Назвіть юну принцесу Луна. Арон хочу попередити вас, ви таку змію пригріли на грудях, проженіть її, знайдіть поки не пізно. – Закінчила своє пророцтво Вєста.
Вийшли з будиночка Арон з Адою розгублені та налякані. В палац подружжя їхало мовчки, королю з королевою в голові були тільки жахливі думки, вони не розуміли про яку змію говорила Вєста. Вечері Арон викликав до себе Ліку та декілька найкращих вартових з гвардії.
-Ліка ти будеш нянею для моєї сьомої доньки Луни. Ти повинна бути поряд з нею в день, та вночі не відходь ні на крок. Я тобі довіряю, все йди! – Сказав темний володар Ліка поклонилась та мовчки покинула кімнату.
-Ви повинні будете. – Звернувся Арон до вартових.
-Супроводжувати Луну скрізь та всюди. Встановити цілодобовий пост поруч із кімнатою Луни. – Наказав Арон вартовим. Вони покинули кімнату. Ада зайшла до чоловіка в кімнату до чоловіка побачивши в якому стані темний володар, вона захотіла його підтримати.
-Коханий все буде добре, наша донька буде жити, ми знайдемо зрадника. Все буде добре. Вір в це, я вірю. – Ніжно обійнявши чоловіка, заспокоюючи мовила Ада, їхні губи переплелися в ніжному поцілунку.