Розділ 1.1

В цю зимову сніжну ніч, темний володар сидів перед дверима кімнати в якій народжувала його жінка, в Арона вже було шестеро доньок, але необхідний спадкоємець. А тут ще погані новини з боку вампірів, вони намагались вбити його доньок, так замахи були, але не часто. На щастя дівчата не постраждали, вампірів спіймали їх чекала страта на світанку.
-А-а-а-а… - Вкотре заволала від болю жінка Арона. Темний володар здригнувся, чорні як ніч очі чоловіка набули червоного відтінку, темне волосся з сірими прядками, як завжди спадало на плечі, шкіра була бліда з сірим відтінком до чола володаря підступно виступили краплини поту.
Побачивши як худа служниця Ліка з довгим рудим волосся з-за якого видно довгі вушка, так дівчина була ельфійкою, з зеленими як смарагди очима. Залишає кімнату де народжувала дружина Арона, Ада квапливо біжить за рушниками та глечиком з гарячою водою повертаючись в кімнату, чоловік напружився.
Через декілька секунд Арон знову почув крик дружини, приблизно через пів години темний володар побачив як із кімнати виходить пухленька з темним волоссям та карими очима служниця Жанет з дитиною на руках. Побачивши служницю чоловік піднявся, опустивши голову Жанет сказала.
- Вибачте темний володарю, але це дівчинка! – З нотками суму нібито від неї щось залежало сказала Жанет. Король демонів заспокоївся та взяв дівчинку на руки він побачив свою сьому доньку.
Арон був таким щасливим, коли побачив свою доньку з синіми очима яскравими як небо в сонячну погоду але, посмішка зійшла з обличчя чоловіка коли він побачив біле як сніг волосся, та маленькі чорні ріжки. Темного володаря мало удар не вхопив коли він побачив чорні крила оскільки ніхто із жінок роду демонів не міг перетворюватись, а хлопчики демони перетворюються з п’яти років.
Арон зайшов в кімнату де була Ада. В неї була біла як сніг шкіра, темно-фіолетове волосся, червоні очі як захід сонця в теплу осінню пору, ідеальні темно-червоні губи були прекрасні.
-Кохана як ти себе почуваєш? - Тихо спитав Арон підійшовши до дружини, чоловік ніжно взяв її за руку.
-Вже краще. Арон наша донька, вона інша, вона відрізняється. – Тихо майже пошепки мовила Ада.
-Так у неї маленькі ріжки, та крила! Я завтра поїду до віщунки, можливо вона нам хоча б щось пояснить. – З засмученням і досадою сказав темний володар.
Арон не любив віщунів, чоловік вважав що вони занадто багато знають, і не завжди діляться потрібною інформацією.