Поезія від автора - Ракитянської Лілії!
Зіна
Присвята Зінаїді Біляй
В старій хаті
На краю села,
Стояла верба.
В старій хаті.
Мешкала родина.
Дівчина - каліка.
Сиділа на горбочку,
де стояла верба.
Пташки співали,
а дівчина писала.
Свій перший вірш.
Дівчина Зіна.
В душі розтопить кригу
доброю душею,
добрим словом.
Мати біля хати,
родину всю зібрала.
Сіли на килим,
де стояла верба.,
яку Зіна любила!
Світлячок
Світлячок маленький заблукав в травичці,
І ніде знайомої стежечки нема.
Підстрибнувши високо, скочив на стеблинку,
Усміхнулась сонячно чорная пітьма.
Нічка загубила місячну корону,
Заіскрилась золотом,
Й вір,а хоч не вір:
Випустила з скрипочки добрі сни веселі-
Закружляла казка в хороводі зір
Щось вабить в вічний далині
Щось вабить в вічній далині,
мов цвіт мигдалю розквітає знову,-
Етюд смарагду навесні,
Вливає перецвіття в мову.
Вона дарує щедрість і тепло,
Огонь пекучий вікового роду,
Багаття гасло, потім знов жило.
Пророче квітло у душі народу.