Солум знав, що той день настане. Коли йому треба буде розповісти про все. Він був готовий до будь-якого розвитку подій.
І ось несподівано настав той день. Тоді, коли Солум не чекав його найбільше — напередодні свят.
Іванка розуміла, що Солум мав певні почуття до неї. Та вона не була готова відповісти на них із взаємністю. Вона не хотіла образити Солума, та й не могла зрадити своїх переконань. Вона йому відмовила…
Це було складно для Солума. Він почувався спустошеним. Але всі попередні уроки готували його до цього. Вони виточували його стійкість і впевненість.
Йому треба було зробити складний крок вперед — відпустити ті почуття в минулому, щоб бути готовим йти вперед.
Він зміг прийняти той нелегкий урок життя, що треба вміти відпускати людей. Та це не зламало його — він вистояв.
Хоч був на межі, щоб впасти знову у безодню, та його душа виростила крила. Солум полетів вперед, у невідомість…