Тією зіркою була Іванка. Раніше вона була новенькою, та тепер вона стала його повноцінною однокласницею.
Іванка не вирізнялася від всіх інших неймовірною красою чи розумом. Вона не була відома чи багата.
Вона була тою дівчиною, що просто тихенько світиться й випромінює добро й щастя.
Тоді Солум і зрозумів, хто міг стати би його новим другом. Та Солум довгий час прожив на самоті. Він просто не знав, про що говорити і як поводитися.
Він відчував себе на важливій виставі, де він грає головну роль і боїться схибити.
Певний час Солуму знадобився, щоб потрошки почати повертатися у суспільство. Та це було нелегко — йому було складно довіряти іншим.
Він бачив, що всі знаходяться в оточенні своїх друзів і знайомих. Солум сподівався, що хтось вирішить підійти і поговорити з ним. Та нічого не відбувалося.
Лише пізніше Солум зрозумів, що якщо не казати їм, те що в тебе на думці, то вони ніколи цього й не здогадаються…
Якщо він хоче знайти друзів — він повинен почати їх шукати — почати першим.
І ось настав той час, коли Солум наважився зробити перший великий крок вперед…