Революція починається тоді, коли народ сам визначає, хто його ворог…
Ніч на перше вересня. Місто не спить — тисячі вогнів горять на вулиці. Люди готові до всього. Вони ладні знищити все, аби покінчити з усім, що заважало їм жити.
Як тільки годинник пробив дванадцяту почався хаос. Вогонь охопив усе Місто. Найбільше вогнище люди розпалили на місці старої ратуші.
Місто потопало в полум'ї Великої Революції. Народ не думав, чи залишиться щось в них — вони були готові руйнувати все до фундаменту. Щоб потім на тих руїнах відбудуватися знову.
Лідера як такого в революції не було. Звичайні люди стали її рушійною силою. Вони не хотіли більше боятися й ховатися в тіні.
Лише одна постать сиділа осторонь й очами з безодні дивилася, як горить Місто. Це був Солум, звичайний Солум. Не дух, не лиха його копія, а той Солум, що жив реальне життя.
Він бачив, як в ньому все палає в полум'ї Революції. Та він нічого не міг вдіяти — лише дивитися. Як те, що будувалося роками, безжально зникало.
Він бачив безодню у всьому і в все у безодні…