Солум
Вогонь і лід
Як тільки дух Солума було знайдено, очільник адміністрації одразу завітав до нього з персональним візитом.
Як тільки той увійшов у хатинку, дух Солума лише всміхнувся. В його очах не було ні страху, ні жалю…
— І чого ти усім досяг цим? — запитав дух Солума. — Я не боюся тебе. Бо я тобі не потрібен — тобі потрібен контроль над людьми.
— Який ти мені подаруєш, — відказав Солум, всміхаючись.
— Навіть при всьому бажанні, я цього не зможу зробити. Я лише маленький павучок, що живе у своїй хатині мирно та спокійно…
— І розпалюєш вогонь громадянської війни!
— Не я запальничка, а ти! Коли ж ти це зрозумієш... Саме ти запалив той вогонь — тобі його й гасити.
Тільки но дух Солума договорив останнє слово, як вмить він розчинився у повітрі. Зник безслідно…
Розгублений і невдоволений Солум вийшов з хатинки. Вже настав ранок…
Ще десь далеко було видно стовпи диму, тліючі будинки й назріваючу біду…
Темрява поглинула Місто…
#792 в Сучасна проза
#501 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
