Світ сновидінь Солума був сповнений неймовірних місць. Кожний новий сон був як новий ковток повітря для нього. У цьому загадковому світі все було чудовим.
Один зі снів відрізнявся, не просто подіями а й атмосферою. Солум йшов відомими й невідомими йому місцями. Вони були наповнені спогадами, яких ніколи й не існувало.
Весь час його супроводжував холод ночі. Але по тілу Солума неначе текла розпечена лава. Він здавався єдиним вогником посеред льодяної пустелі. Для Солума це було неймовірне відчуття — він відчував силу, що мав у своєму світі.
Він не хотів залишати цей сон. Та реальність знову не залишила для нього вибору. Він знову в безбарвному й темному світі, повному складнощів і непорозумінь…