У класі Солума з'явилася нова учениця. Вона прийшла не з початком навчального року, а значно пізніше…
Звали її Іванка. “Спочатку батьки хотіли її назвати на честь Принцеси Діани, та її дід наполягав на більш звичному імені” — так вона описувала походження свого імені.
Іванка була незвичайною дівчиною. Вона наче світилася — випромінювала ауру доброти.
Це світло стало першим поштовхом, що допомогло Солуму у важкий час.
Воно змогло сколихнути владу адміністрації у Місті. Та їй вдалося вистояти. Ось наскільки довго — питання часу.
Це був перший запал тієї бочки з порохом, на якій стояло місто. Та в цей раз його вчасно загасили.
Хоч Іванка і була промінчиком сонця й радості, та Солум ставився до неї відсторонено й рівнодушно — так само як і до інших дівчат.
Темряву пробив промінь світла…