З того часу пройшло ще майже півтора роки. Солум вже закінчив 9-й клас. Як не дивно, він закінчив на відмінно. Та не було у нього нікого крім батьків, хто міг його з цим привітати…
Вирішив Солум продовжувати навчання, бо так “престижно”. З'явився в нього новий клас, нові однокласники й нові вчителі.
Солум був радий цьому, бо вони виявилися значно кращими за тих, що були раніше. Майже ніхто не знає його. Можна було почати все з чистого листка.
Та ізольованість Солума не дала йому стати кимось іншим. Замість того, щоб завести нових друзів, він ще глибше занурився в навчання.
Незважаючи на це, життя Солума стало легше: нові однокласники Солума хоча б не звертали на нього зайвої уваги.
З деякими Солум навіть зміг знайти спільну мову. Але для Солума вони все одно здавалися чужими…
Нові вчителі побачили потенціал й знання Солума. Та цього разу він вже не хотів ставати їх улюбленцем.
Так і проходили дні Солума. Аж поки в його класі не з'явився новий учень…