Ненажери

Бойові дії в домівці Солума затихли… Ось він повернувся назад додому і знову був повинен ходити до школи.

Хоч життя Солума здавалося складним, та в навчанні він ніколи не мав проблем. Ще з перших класів він вчився на відмінно. 

Він легко заручався підтримкою і прихильністю вчителів. В цьому був увесь Солум. 

Для кожного вчителя Солум ставав улюбленцем. Солум завжди був готовий допомогти, відповісти на запитання. Всі настільки звикли до цього, навіть Солум. 

Йому й подобалося, що його вчителі вважали найкращим. Та він відчував той тиск ярлика “Улюбленця”. Він боявся того, що не має права на помилку. 

Після всього, що відбулося, мало хто повернулись назад. В класі Солума залишилося не більше половини учнів. Тому школа була змушена додавати нових учнів зі зруйнованих шкіл. 

Та це було не найкращою ідеєю. Клас Солума і раніше не був чудовим. А після всіх змін клас поповнився новими учнями.

 На нещастя Солума всі вони були виховані погано. Вони думали, що чинити погано — це круто, а доброта — це знак слабкості. З того часу Солум став об'єктом булінгу й цькування. 

Час минав, а Солум заривався дедалі глибше в депресію. Все більше ізолювався від соціому. Тоді його почала пожирати самотність зі середини.

Єдиний притулок, який знайшов Солум — це ті сновидіння. Вони переміщували Солума в його внутрішній світ — до берега моря, сакури, тієї старої хатини…