Зміни не змусили себе чекати… Життя Солума стало легшим, а він — відкритішим. Війна вже не здавалася настільки тяжкою і виснажливою.
Райза і Лейла стали його першими в житті подругами, хто справді були раді проводити з ним час. Завдяки цьому Солум теж став почуватися значно щасливіше й впевніше.
Вони всі проводили більшість часу разом. В тих умовах не було ні світла, ні Інтернету. Вони шукали розваги всюди: грали в настільні ігри, придумували свої чи просто весело спілкувалися.
Солум навіть почав вести свій щоденник. Туди він записував всі найпам’ятніші моменти в їх житті.
Одним з таких днів було восьме березня. Усі люди в укритті зібралися разом на вечерю, що приготували хто-де: на багатті, вдома на газу. А хтось просто заварював локшину…
Того дня чоловіки з усього укриття десь знайшли гілочки-котики. Їх подарували кожній жінці та дівчині.
Всі в укритті аплодували. Навіть Наглядач усміхнувся… Тоді укриття наче завмерло в часі…