Солум
Сонце перед бурею
Здіймається сонце над Містом невеличким, життя там вирує, повне надій та сподівань. Люди раділи новому дню, бо вірили, що він принесе щастя.
Та життя без горя не існує. Чим більше ставало Місто, тим складніше керувати ним… Думки людей, як далі жити, дедалі частіше розходилися.
Одні кажуть:
— Волю серцю обирати.
Інші ж відповідали:
— Серцем шлунок не прогодуєш. Лише в багатстві сила. А щастя саме підтягнеться.
Спочатку ці слова губилися в натовпі. Але час ішов... Люди збиралися з однодумцями, говорили все частіше й дедалі менше слухали тих, хто думав інакше. Так Місто поділилося на два клани — Почуттів та Розуму. Хто з них переможе — покаже лише час.
Від заснування Містечка пройшло вже тринадцять років… Небагато — як для міста. Воно й не встигло вирости достатньо: внутрішні незгоди все посилювалися. Саботажі, взаємні виступи та постійна нестабільність не давали йому розвиватися.
Бо буря не чекає, доки хтось буде готовий…
#810 в Сучасна проза
#509 в Молодіжна проза
Відредаговано: 31.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
